Протягом останніх років відмічаються спалахи пташиного грипу в країнах Південно-Східної Азії. За повідомленнями Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ), у 2004 р. дане захворювання реєструвалося у Кореї, В'єтнамі, Індонезії, Камбоджі, Пакистані, Тайвані, Таїланді, Південній Кореї, Японії, Лаосі, Канаді, Гонконгу, Китаї. Грип птиці також відмічався у декількох штатах США та в ряді країн Європи (Бельгія, Німеччина). За неофіційними даними, спалахи грипу птиці в зазначених країнах призвели до загибелі й знищення в превентивних цілях (з метою запобігання подальшому поширенню) десятків мільйонів голів домашньої птиці.


 

У червні 2005 р. зафіксовано високопа-тогенний грип у В'єтнамі, де загинуло 6000 та знищено 700 голів птиці.

 

 

У липні 2005 р. згідно з повідомленням відділу санітарної інформації МЕБ у приватних господарствах жителів 9 сіл Новосибірської області виявлено грип птиці типу А (Е.А. Непоклонов, РФ). У подальшому захвопуванні виявлено вірус Н5N2 (слабопатоген-ний). Знищено близько 160 тис. голів курей.


Наприкінці липня 2005 р. високопато-генний грип птиці було зафіксовано у 4 населених пунктах Таїланду. Захворіла свійська птиця, вирощена на вільному вигулі з мінімальними гігієнічними умовами.

 

 

 

 

Грип птиці, який поширюється в Азії, є висококонтагіозним не тільки для птиці, а й

для людини, при цьому перебіг хвороби тяжкий і нерідко закінчується летально.

За період спалаху в 2004—2005 рр. «пташиного грипу» в Південно-Східній Азії захворіло понад 100 осіб, з яких померло 56. Зараження людей відбувалося при контакті з хворою птицею.

Вперше грип птиці описав Перрончіто в Італії у 1880 р. під назвою «ексудативний тиф курей». Однак це захворювання було відоме здавна, Гіппократ описав його ще у 412 р. до н.е. Грипоподібні вогнища відмічались у 1173 р., але перша задокументована пандемія грипу з великою смертністю людей відбулася в 1580 р. З Італії захворювання багаторазово заносилось у різні європейські країни і реєструвалося під різними назвами, в т.ч. як європейська, або класична чума птиці.

У 1924—1925 рр. чума птиці набула значного поширення у США, Південній та Північній Америці, Палестині, Єгипті, Японії, Кореї, Ізраїлі, Австралії, Індії, на Філіппінах, Цейлоні. Вірусну природу хвороби визначили Чентанні та Савуноці у 1901 р. А Шеффер і Утерсон у 1956 р. установили тотожність вірусу класичної чуми птиці й вірусу грипу типу А.

В Україні в 1944 р. при епізоотії чуми птиці загинуло і було знищено понад 900 тис. хворих курей (І. І. Лукашов, 1963 р.).

У 1996-1997 рр. на ряді ферм США, що постачали харчові яйця, також виявили птицю з позитивною реакцією на вірус грипу, який відтиповано як Н5N2.

У 1997 р. діагностовано 8 локальних спалахів високопатогенного грипу птиці (Н5N2) в стадах дрібних виробників і невеликих комерційних стадах північної Італії.

Після 1971 р. класичну чуму птиці почали називати «грипом птиці», а у 1979 р. було прийнято нову єдину класифікацію для всіх збудників грипу тварин і людини на підставі структури гемаглютиніну і нейроамінідази, без урахування природного хазяїна, від якого було виділено вірус.

Нині грип птиці у вигляді класичної чуми реєструється рідко, найчастіше цю інфекцію спричиняють сероваріанти грипу А.

Грип птиці (класична чума птахів (КЧП), ексудативний тиф, заразна нежить птахів, брауншвейзька хвороба курей, заразний катар дихальних шляхів качок) — гостре висококонтагіозне вірусне захворювання сільськогосподарської, синантропної та дикої птиці, що характеризується пригніченням, септицемією, ураженням респіраторних органів і шлунково-кишкового тракту й великою загибеллю птиці.

Згідно із Санітарним кодексом наземних тварин (2004 р.) високопатогенний грип птиці визначається як «інфекція птиці, викликана вірусом грипу типу А підтипу Н5 чи Н7 або іншим вірусом грипу, в якому індекс внутрішньовенної патогенності перевищує 1,2 (або який викликає смертність на рівні мінімум 75%)».

До грипу сприйнятливі кури, качки, індики, страуси, цесарки, перепели, буревісники, фазани, горобці, лебеді, чайки. У дорослих індичок, перепелів і цесарок хвороба може протікати з ознаками ураження респіраторної системи і шлунково-кишкового тракту. Дорослі качки та інша водоплавна птиця можуть бути латентними носіями збудника грипу, при цьому в них відсутні виражені клінічні прояви. Молодняк водоплавної птиці хворіє на грип тяжко з відходом до 80%.

Вірус грипу РНК-геномний належить до родини ортоміксовірусів. Ззовні він покритий ліпідною оболонкою. Саме ліпіди відповідають за ту тяжку інтоксикацію, яка вражає людину та тварин під час хвороби. На поверхні вірусу є гемаглютинін (названий за здатністю аглютинувати еритроцити) та нейроамінідаза (фермент). Гемаглютинін забезпечує здатність вірусу приєднуватись до клітин організму. Нейроамінідаза відповідає за здатність вірусних частин виходити із клітин після розмноження. Серцевина вірусу утримує од-

«ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ» 10/2005


ноланцюговий негативний ланцюг РНК, що складається із 8 фрагментів, які кодують 10 вірусних блоків. Фрагменти РНК мають спільну білкову оболонку, котра об'єднує їх й утворює нуклеопротеїд. Цей же нуклеопротеїд постійний у своїй структурі й визначає тип вірусу (А, В або С). Поверхневі антигени (гемаглютинін і ней- роамінідаза) мінливі та визначають різні серотипи одного типу вірусу. Для «пташиного грипу» важливе значення має вірус типу А, який викликає захворювання людини та тварин (коней, свиней, тхорів і птиці). Саме віруси типу А спричинюють пандемії, тяжкі епідемії та епізоотії.

Вірус грипу розподіляється на 16 серо- варіантів за наявністю поверхневих антигенів гемаглютиніну (Н) і 9 - за нейро-амінідазою (N). Найбільш патогенні для птахів віруси грипу сероваріантів А5 (Н5N3) та А7 (Н7N1 — класична чума птахів). Інші антигенні підтипи мають значно меншу патогенність для курей і викликають лише респіраторну форму хвороби у молодої птиці. У качок захворювання зумовлює вірус грипу підтипу А1, А2, АЗ, А4 й А6. Він володіє гемаглютинувальними властивостями щодо еритроцитів птиці різних видів і деяких ссавців.

Переважна більшість науковців відносять вірус грипу птиці до видоспецифічно-го, тобто такого, який не здатний уражати інший вид тварин чи людину. Хоча, за повідомленнями із Таїланду, В'єтнаму, виявлено смертельну для людей різновидність грипу Н5N1. Тобто люди у деяких випадках все-таки хворіють на пташиний грип.

Тайванські вчені припускають, що джерелом «пташиного грипу» (Н5N1), який становить загрозу для людини, можуть бути перелітні птахи із Східного Сибіру. На їх думку, даним серотипом грипу в деяких випадках від птиці заражаються люди, але він не передається людині від людини.

На думку Гендона, вірус грипу людини розмножується в її клітинах лише тоді, коли містить спеціальний фермент, який розщеплює гемаглютиніни людини, тож такий вірус є інфекційним. Віруси птиці, свиней та інших тварин не можуть розмножуватися в організмі людини, тому що у них відсутній даний фермент.

Вірус грипу має здатність швидко видозмінюватися. Є припущення науковців, що вірус пташиного грипу при певних умовах може пройти мутацію і почати передаватися між людьми аерогенним шляхом. Це * стане можливим, якщо збудники пташино-

го та людського вірусу «зустрінуться» в одному організмі. Однією із таких тварин є свиня. Однак у свиней, інфікованих вірусом грипу птиці чи «людського», звичайно клінічних ознак не спостерігають.

У вірусі грипу відмічають антигенний дрейф та антигенний шифт. При антигенному дрейфі відбувається повільна незначна зміна антигенної характеристики вірусів унаслідок обмежених крапчастих мутацій у його геномі. Це проходить постійно під дією різноманітних факторів, які спричиняють мутацію генетичного апарату живих істот.

При антигенному шифті різко змінюється антигенна характеристика вірусу в результаті рекомбінації (реасортації). При цьому можливі зміни складу Н і N-антигенів вірусу шляхом генетичного підбору в клітинах хазяїна. Якщо відбулося спільне інфікування різними вірусами в одній і тій самій клітині, то одним із наслідків геномної сегментації можлива поява різноманітних комбінацій (реасортант). Внаслідок антигенного шифту можуть виникнути серотипи з високою вірулентністю.

Ряд дослідників допускають, що через таку мутацію утворювалися нові різновиди вірусу грипу, які викликали масові захворювання людей з великою летальністю. Пандемії та епідемії грипу в людини відмічали в 1918—1919 р. — іспанка (Н1 N1), що призвела до загибелі понад 20 млн людей, в 1957— 1958 рр. - азіатський грип (Н2N2), у 1968- 1969 - гонконзький (Н3N2), в 1977 - російський грип (Н1N1).

Сьогодні окремі випадки зараження людей грипом від птиці та їх загибель реєструються в країнах Південно-Східної Азії, але при цьому не відмічалося зараження людини від людини. Проте ряд епідеміологів допускають, що вже відбувається мутація вірусу грипу в організмі свині й прогнозують у найближчі роки масове захворювання людей на пташиний грип.

Крім того, генетична реасортація збудника грипу може відбуватися у мігруючих, вільно існуючих диких птахів із подальшим інфікуванням великих популяцій домашньої птиці.

Стійкість вірусу грипу до впливу різних факторів залежить від серотипу. У замороженому стані він зберігає активність кілька років. На інфікованому пір'ї збудник грипу не втрачає патогенності протягом 18-20 діб.

Вірус надійно знешкоджує 2%-й їдкий натр, 3%-й розчин хлорного вапна, 5%-й кре-

олін, 5%-й фенол, 2%-й формальдегід, 2%-на азотна кислота, 2%-й ефір, 2%-й хлороформ протягом 10—30 хв. Пряме сонячне проміння знезаражує вірус за 50— 55 год, температура 55—60°С — 30—50 хв, а 65-70°С - за 5-2 хв.

У леофілізованому стані вірус залишається активним протягом 2—3 років.

Джерелом інфекції є хвора та перехворіла на грип птиця, вірусоносійство в якої може тривати до 2-3 міс. Основним шляхом передачі збудника є повітряно- крапельний. У період гострого перебігу хвороби у птахів-несучок інфекція може передаватися трансоваріально. Зараження відбувається через повітря, інфікований корм, яйця, воду, інвентар, а також через обслуговуючий персонал, транспорт, зворотну тару та ін. Збудник передається комарами, гризунами тощо.

У природних умовах грип птиці протікає у вигляді епізоотії чи ензоотії. В окремих випадках хвороба характеризується коротким інкубаційним періодом — від 2 до 7 діб (КЧП), проте здебільшого має ензоотичний спалах і проявляється зниженням несучості, ураженнями органів дихання і травлення; смертність коливається у межах від 2—5% до 90%; через 2-3 тижні птиця видужує.

При зараженні птиці високовірулент- ним серотипом вірусу хвороба протікає гостро й проявляється ураженням переважно респіраторної системи. Супроводжується хрипами, синуситами, а також посинінням гребеня, сережок, набряком голови, діареєю, значною загибеллю птиці (до 75% і більше).

Віруси середньої патогенності спричиняють підгострий та хронічний перебіг хвороби, що зумовлює загибель птиці від 2 до 20%. У хворої птиці відмічають ураження респіраторних органів, діарею, манежні рухи.

Спостерігається легкий перебіг хвороби, без характерних клінічних ознак. При грипі також має місце субклінічна або інапарант- на інфекція.

У курчат, які загинули, відмічають крововиливи у м'язах, катаральну пневмонію, можливі фібринозні нашарування у повітро- носних мішках, збільшення печінки, селезінки, іноді крапчасті крововиливи в залозистому шлунку, а також геморагічне запалення 12-палої кишки, катарально-геморагічне запалення слизової оболонки тонкого та товстого кишечника. У трахеї й легенях — піниста рідина, у деяких випадках ка-

«ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ» 10/2005


таральна пневмонія, жирова дистрофія печінки, серця, нирок, оварити.

Діагностика грипу. Для дослідження на грип у державну лабораторію ветме- дицини направляють свіжі трупи або хвору птицю (не менше як 5 голів), внутрішні органи (легені, селезінку, печінку, повітроносні мішки) та головний мозок (у замороженому вигляді або в 50%-му розчині гліцерину) і 25 проб сироваток крові від хворої птиці з одного пташника. Крім того, відбирають вміст із трахеї, ексудат із синусів, матеріал із клоаки тощо.

Грип діагностують на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анатомічного розтину та лабораторних досліджень, включаючи виділення й ідентифікацію збудника і визначення його вірулентності.

Лабораторні дослідження на грип включають виявлення:

— специфічних антитіл у сироватках крові від хворої птиці в РЗК (РНЗК), ІФА, РИГА, РН;

•  збудника в патологічному матеріалі ме тодом люмінесцентної мікроскопії;

•  збудника на курячих ембріонах або ла бораторних тваринах із наступною їх іден тифікацією;

•  специфічних антитіл у невакцинованої птиці на 2—4-й день після захворювання та приріст рівня титрів антитіл у сироватках, узятих через 10-14 днів.

Діагноз на грип птиці вважається встановленим при наявності клінічних ознак захворювання, характерних патолого-ана- томічних змін, визначенні наявності антитіл до вірусу методами імуноферментного аналізу (ІФА), реакції дифузної преципітації (РДП), реакції затримки гемаглютинації (РЗГА) або проведення полімераз- ної ланцюгової реакції (ПЛР); при виділенні вірусу та ідентифікації його; встановленні субтипу вірусу із моноспе- цифічною сироваткою; визначенні вірулентності серотипу за індексом інтравенозної патогенності на 4—8-тижневих курчатах (має бути більше від 1.2).

Заходи профілактики грипу. З метою охорони господарств від занесення збудника грипу птиці керівники та спеціалісти пта- хогосподарств, незалежно від форми власності, зобов'язані суворо виконувати заходи, передбачені «Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування», які затвер- *джені наказом Головного державного

інспектора ветеринарної медицини України від 3.07.01 р. №53 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5.07.01 р. за №565/5756, та іншими діючими нормативно-правовими актами. При цьому необхідно організовувати захист господарства від заносу даної інфекції, у випадку потрапляння не допускати її поширення в господарстві й організовувати систематичне проведення серологічного моніторингу дикої, перелітної та синантропної птиці щодо грипу.

Спеціалісти ветеринарної медицини зобов'язані в господарствах і населених пунктах, що розташовані в зоні обслуговування, здійснювати систематичний нагляд за фізіологічним станом птиці.

З метою запобігання занесенню збудника грипу птахогосподарства повинні дотримуватися наступних вимог:

•  працювати у закритому режимі;

•  комплектувати ферму, майданчик, зо ну птицею одного віку;

•  піддавати карантину завезену птицю згідно з діючими ветеринарними вимогами;

•  дотримуватися міжциклових профілак тичних перерв між посадками птиці з про веденням очистки і дезінфекції приміщень;

•  дезінфекцію інкубаційних яєць про водити деззасобами, зареєстрованими в Україні, згідно з настановами щодо їх зас тосування;

•  з'ясовувати епізоотичне благополуч чя господарства-постачальника птиці й інкубаційних яєць та території, на якій во но розташоване.

Згідно із Санітарним кодексом наземних тварин (2004) Міжнародного епізоотичного бюро «країна може бути визнана благополучною щодо високопатогенного грипу птиці, коли буде встановлено, що ця хвороба не виявлялася на її території протягом останніх трьох років. Для країн, які проводили стемпінг-аут, цей період обмежується шістьома місяцями після останнього забою враженої птиці.

Зона буде вважатися благополучною не раніше від 21-го дня після підтвердження останнього випадку захворювання птиці, виконання стемпінг-ауту та дезінфекції (відповідної санітарної обробки) чи шістьох місяців після клінічного видужування або загибелі останньої ураженої птиці, якщо стемпінг-аут не проводили.

Із країн (адміністративних територій, зон, регіонів тощо), в яких виявили грип птиці, незалежно від його серотипу, забороняється ввезення птахівничої про-

дукції. Відновлення імпорту продукції птахівництва в Україну із неблагополуч- них регіонів можливе не раніше ніж через 6 місяців після зняття карантину та проведення експертного обстеження спеціалістами країни-імпортера (регіону) й отримання підтвердження факту повної ліквідації хвороби».

ЗАХОДИ З ЛІКВІДАЦІЇ ГРИПУ

При виявленні захворювання птиці на грип Державна надзвичайна протиепі- зоотична комісія (НПК) на своєму засіданні визначає тактику ліквідації захворювання та заходи із недопущення поширення грипу птиці в регіоні.

Господарство (птахофабрику, ферму), в якому виявлено низьковірулентний вірус грипу птиці, що підтверджено серологічними дослідженнями, ізоляцією збудника, та вивчено його властивості, оголошують не- благополучним і вводять карантинні обмеження, при яких забороняється:

— вивіз інкубаційних яєць (курячих ембріонів) в інші господарства, біофабри- ки, науково-дослідні установи та організації:

— вивіз живої птиці в інші господарства і продаж населенню;

— реалізація харчових яєць у торго вельній мережі;

дозволяється:

•  інкубація яєць із благополучних пташ ників для потреб господарства під ретель ним наглядом лікаря ветеринарної медици ни, який оцінює всі показники виводу птиці й якість молодняка;

•  харчові яйця після дезінфекції вивози ти на промислові підприємства, в яких при виробництві продукції застосовуються ви сокі температури.

Крім того, в неблагополучному господарстві (птахофабриці, фермі) щодо грипу з низьковірулентним збудником виконують наступні заходи:

•  встановлюється щоденний ветеринар ний контроль за клінічним станом птиці;

•  всю загиблу птицю піддають патоло- го-анатомічному розтину, у випадках підозри на грип патологічний матеріал відправляють у державні лабораторії вете ринарної медицини.

З кожного пташника раз у два тижні направляють по 25 проб сироваток крові для лабораторних досліджень.

У господарстві проводять систематичне вибракування та забій некондиційної й малопродуктивної птиці, аерозольну дезінфекцію повітря (у присутності птиці)

«ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ» 10/2005


кожні 3—5 днів парами молочної кислоти, триетиленгліколю, резорцину або іншими препаратами, зареєстрованими в Україні згідно з настановами щодо їх застосування.

Після закінчення технологічного циклу приміщення повністю вивільняють від птиці. Приміщення та обладнання зрошують дезрозчином. Послід і підстилку вивозять для знезараження біотермічним методом, а в індивідуальних господарствах спалюють. Годівниці та бункери повністю вивільняють від корму. Стелі, стіни, сідала і гнізда обмітають мітлами, змоченими в дез- розчині. Ретельно очищають вентиляційні шахти і зовнішні стіни пташників. Приміщення, клітки, інвентар ретельно миють гарячою водою (70—80°С), а потім 2%-м розчином кальцинованої соди (за допомогою спеціальної дезінфекційної техніки), висушують та проводять вологу дезінфекцію препаратами згідно з настановами щодо їх застосування. Після проведення монтажу обладнання приміщення білять свіжогашеним вапном і роблять заключну аерозольну дезінфекцію 40%-м розчином формаліну — 1,5л/100 м . Пташники закривають на 24 год, після чого провітрюють. Контроль за якістю дезінфекції проводять спеціалісти державної лабораторії ветеринарної медицини.При забої здорової птиці з неблагопо- лучних господарств (ферми) старанно виконують відповідні ветеринарно-санітарні вимоги, а ветеринарно-санітарну оцінку м'яса після забою птиці здійснюють згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 7.07.02 р. №28.

Пух та пір'я, отримані під час забою здорової птиці, дезінфікують 3%-м розчином формальдегіду при температурі 45—50°С упродовж 30 хв та вивозять на пухоперопере-робні підприємства в тарі з подвійною упаковкою, зазначивши у ветеринарному свідоцтві про неблагополучність господарства щодо грипу.

Обмеження на грип з господарства знімають після лабораторного підтвердження відсутності у птиці приросту специфічних антитіл до грипу у відповідних 3-кратних серологічних дослідженнях, клінічних ознак і патолого-анатомічних . змін, схожих на грип, та негативних результатів вірусологічних досліджень.

ЗАХОДИ З ЛІКВІДАЦІЇ ВИСОКОПАТОГЕННОГО ГРИПУ

До високопатогенних відносять штами збудника грипу птиці типу А, які при інтра- венозному інфікуванні викликають загибель 10 з 10 безантитільних ( SPF -) 6-тижне- вих курчат.

При встановленні діагнозу на високопато- генний грип птиці керівники господарств незалежно від форм власності, спеціалісти вет- медицини, які обслуговують ці господарства, негайно інформують головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області про виникнення захворювання.

Господарство (птахофабрику, ферму), в якому встановлено високопатогенний грип, оголошують неблагополучним і ставлять на карантин. Державна надзвичайна проти- епізоотична комісія (НПК) затверджує стратегію боротьби та відпрацьовує конкретні заходи, спрямовані на локалізацію й ліквідацію грипу птиці в несприятливому пункті (зоні). Залежно від епізоотичної ситуації, перебігу хвороби та щільності птахо- поголів'я в зоні реєстрації й інших факторів застосовують стемпінг-аут (знищення всього поголів'я птиці у визначеній НПК зоні).

Допускається введення термінової програми вакцинації птиці проти грипу, яка проводиться тільки з дозволу Державного департаменту ветеринарної медицини та за програмою, затвердженою департаментом. З цією метою використовують вакцини, зареєстровані в установленому порядку, безпосередньо для кожного випадку спалаху грипу птиці в Україні.

Яйця, пух та пір'я при захворюванні птиці на високопатогенний грип знищують.

Карантин з території, зони, господарства тощо, в якому встановлено високопатогенний грип, знімають через 21 день після забою всієї перехворілої й клінічно здорової птиці, що перебувала в приміщеннях на одному майданчику з хворою птицею, та виконання комплексу ветеринарно-санітарних заходів й отримання результатів лабораторного контролю за якістю їх проведення.

При необхідності ставлять лабораторно- діагностичний тест на грип птиці: у приміщенні (пункті, зоні), в якому зареєстровано високопатогенний грип птиці, розміщують 120 добових курчат (індикаторних) і витримують їх 21 день, після чого забивають і проводять лабораторні дослідження, які повинні бути негативними до всіх серотипів грипу А.

Постійний державний моніторинг щодо гострозаразних захворювань птиці дозволяє

тримати під контролем епізоотичну ситуацію господарства (зони, регіону, країни), своєчасно проводити профілактичні заходи і не допускати спалахів інфекційних хвороб.

На виконання розпорядження Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 31.01 04 р. №4 про «Посилення заходів щодо забезпечення епізоотичного благополуччя з особливо небезпечних хвороб птиці» Держптахо- ветцентром разом із Центральною державною лабораторією ветеринарної медицини, міжобласними спеціалізованими державними лабораторіями ветеринарної медицини з хвороб птиці та державними обласними лабораторіями ветеринарної медицини щорічно проводиться згідно з планом моніторинг різних видів дикої перелітної й синантропної птиці щодо наявності антитіл до ряду гостроінфекційних хвороб.

ВИСНОВКИ

1. В останні роки в ряді країн спостеріга ються спалахи високопатогенного грипу птиці, тож існує реальна загроза виникнен ня його серед птиці України та пандемії «пташиного грипу» в людей.

2. Сучасний епізоотичний стан птиці щодо грипу потребує запровадження нової стратегії щодо профілактики і ліквідації за хворювання птиці на грип, яка грунтується на останніх досягненнях науки.

3. Проведення постійного імунологічно го моніторингу серед різних видів птиці (ди кої перелітної, синантропної та домашньої) щодо наявності антитіл до грипу й інших інфекційних хвороб дозволяє тримати епізоотичну ситуацію під контролем, дає можливість прогнозувати виникнення інфекційних хвороб птиці та планувати про- тиепізоотичні заходи.

ЛІТЕРАТУРА

•  Засєкін Д., Голота О., Черніков О. Іму- ноферментний аналіз — ефективний серо логічний метод моніторингу грипу птиці / Ветеринарна медицина України. — 2005. — №5.-С. 20-22.

•  Вербицький П., Герман В., Сікачина В. та ін. Грип птиці / Ветеринарна медицина України. - 2004. - №6. - С 6-Ю.

•  Сюрин В.Н., Самуйленко А.Я., Соловь- ев Б.В. и др. / Грипп птиц ы . Вирусн ы е бо- лезни животн ы х. - М.: ВНИИТБП, 1998. - С.325-326.

Санитарн ы й кодекс наземн ы х живот
«ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ» 10/2005