Головна сторінка     Карта сайту  
 Закон

                     З А К О Н   У К Р А Ї Н И

               Про внесення змін до Закону України
                    "Про ветеринарну медицину"


        Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     Внести зміни до Закону  України  "Про  ветеринарну  медицину"
(  2498-12  ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 7, ст.
56), виклавши його в такій редакції:

                     З А К О Н   У К Р А Ї Н И

                     Про ветеринарну медицину


     Цей Закон   визначає   загальні   правові,  організаційні  та
фінансові засади функціонування ветеринарної медицини, вимоги щодо
ветеринарно-санітарної  якості та безпеки продукції тваринного,  а
на ринках і  рослинного  походження,  охорони  довкілля,  а  також
повноваження  державних  органів,  права  і обов'язки юридичних та
фізичних осіб у сфері забезпечення ветеринарного  і  епізоотичного
благополуччя,     карантину    тварин,    здійснення    державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

                             Розділ I
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення основних термінів

     У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

     ветеринарна медицина  -  галузь науки та практичних знань про
хвороби  тварин,  їх  профілактику,  діагностику   та   лікування,
визначення ветеринарно-санітарної якості та безпеки (далі - якість
та  безпека)  продукції  тваринного,  а  на  ринках  і  рослинного
походження,   діяльність,  спрямована  на  збереження  здоров'я  і
продуктивності тварин,  запобігання хворобам і захисту  людей  від
захворювань, спільних для тварин і людей;

     ветеринарна практика   -   діяльність   з   надання  послуг,
пов'язаних з профілактикою,  діагностикою  та  лікуванням  хвороб
тварин  і  консультуванням  з  питань ветеринарної медицини,  яка
провадиться юридичними особами (установами ветеринарної  медицини
усіх  форм  власності  та громадськими організаціями) і фізичними
особами (спеціалістами ветеринарної медицини);

     ветеринарне і епізоотичне  благополуччя  -  оптимальні  умови
життя тварин, що запобігають захворюваності та шкідливому впливові
факторів довкілля на їх здоров'я  і  продуктивність,  забезпечують
профілактику хвороб, у тому числі спільних для тварин і людей;

     ветеринарні документи   -   документи,  видані  спеціалістами
державних установ ветеринарної медицини, про стан здоров'я тварин,
якість та безпеку продукції тваринного походження,  інших об'єктів
державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

     ветеринарні препарати    -    ветеринарні    лікарські     та
імунобіологічні  засоби  (препарати) та засоби,  що застосовуються
для штучного осіменіння тварин і трансплантації ембріонів, ензими,
антисептики,    дезінфектанти,   інсектоакарициди,   дератизациди,
пробіотики, діагностикуми, засоби догляду за тваринами та інші, що
використовуються у тваринництві та ветеринарній медицині;

     ветеринарні лікарські    засоби    (ветеринарні    препарати,
медикаменти)  -  фармацевтична  продукція:  біологічні,  рослинні,
хімічні,  хіміко-фармацевтичні,  гомеопатичні  та  інші  лікарські
засоби, призначені для тварин;

     ветеринарно-санітарна експертиза - комплекс  діагностичних  і
спеціальних  досліджень,  які  проводяться спеціалістами державних
установ ветеринарної медицини щодо визначення  якості  та  безпеки
продукції  тваринного,  а  на  ринках і рослинного походження,  що
призначається для харчування людей,  годівлі  тварин  і  подальшої
переробки;

     ветеринарне свідоцтво  -  разовий документ суворої звітності,
виданий  лікарем  державної  установи  ветеринарної  медицини,  що
підтверджує  стан  здоров'я тварин і факт проведення вакцинації та
діагностичних досліджень,  якість та безпеку продукції  тваринного
походження,   інших  об'єктів  державного  ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду і місцевості їх походження;

     готові корми - корми тваринного і рослинного походження,  які
містять  кормові  добавки для м'ясоїдних непродуктивних тварин,  у
тому числі риб та птахів;

     державна ветеринарна інспекція -  діяльність  посадових  осіб
державних  органів і установ ветеринарної медицини,  спрямована на
здійснення  державного  контролю   та   нагляду   за   додержанням
ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;

     державний ветеринарно-санітарний    контроль    -   перевірка
лікарями  державних  органів  ветеринарної   медицини   додержання
ветеринарно-санітарних   вимог,   встановлених  законодавством,  у
процесі  виробництва,  заготівлі,   зберігання,   транспортування,
реалізації,  у тому числі експорту, імпорту, продукції тваринного,
а на  ринках  і  рослинного  походження,  ветеринарних  лікарських
засобів,  готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної
медицини, а також під час будівництва, реконструкції, модернізації
та  введення  в  експлуатацію підприємств чи окремих потужностей з
виробництва,   зберігання,   реалізації    продукції    тваринного
походження та ветеринарних препаратів;

     державний ветеринарно-санітарний   нагляд   -   інспектування
державними інспекторами ветеринарної медицини  з  метою  повторної
перевірки  стану  додержання  законодавства  з питань ветеринарної
медицини;

     державний інспектор    ветеринарної    медицини    -    лікар
ветеринарної  медицини,  функціями  якого  за посадою в державному
органі чи установі ветеринарної медицини є здійснення контролю  та
нагляду за додержанням ветеринарно-санітарних вимог,  встановлених
законодавством (офіційний лікар ветеринарної медицини);

     державні установи ветеринарної медицини -  органи  державного
управління  та  інші  державні  установи  ветеринарної медицини по
здійсненню профілактичних,  діагностичних,  лікувальних  та  інших
протиепізоотичних заходів,  науково-дослідних і контрольних робіт,
на   які   покладено   контрольно-наглядові   функції   в   галузі
ветеринарної медицини;

     засоби ветеринарної   медицини   -   матеріали,   обладнання,
прилади,  інструменти,  спеціальні автомобілі та інші механізми  і
пристосування,  що  призначені  для  використання  у  ветеринарній
практиці;

     зоологічний ринок - підприємство,  діяльність якого пов'язана
з  наданням  послуг  із  створення  належних  умов  для здійснення
дозволеного  продажу  тварин,  кормів  тваринного   і   рослинного
походження, кормових добавок;

     інфекційні хвороби  -  розлади здоров'я тварин,  що виникають
внаслідок  зараження  живими  збудниками  (вірусами,   бактеріями,
рикетсіями,    найпростішими    грибами,    мікоплазмами,   іншими
патогенними  мікробами)  і  передаються   від   заражених   тварин
здоровим;

     карантинний ветеринарно-міліцейський пост - тимчасовий пункт,
що  облаштовується  на  кордоні  карантинної  зони  відповідно  до
рішення  Державної  надзвичайної протиепізоотичної комісії з метою
локалізації та недопущення поширення інфекційних хвороб тварин;

     карантин профілактичний -  система  заходів,  спрямованих  на
запобігання   занесенню   заразних  захворювань,  що  передбачають
ізольоване  утримання,  проведення  діагностичних  досліджень   та
профілактичних   обробок  тварин  у  разі  їх  експорту,  імпорту,
міжрегіонального і міжгосподарського перевезення;

     карантин тварин  -  особливий  режим,  що  встановлюється  на
певній   території  щодо  тварин,  спрямований  на  локалізацію  і
ліквідацію спалахів небезпечних інфекційних захворювань тварин, що
допускає встановлення передбачених цим Законом тимчасових обмежень
у здійсненні прав фізичних і юридичних осіб з покладанням  на  них
додаткових обов'язків;

     корми рослинного  походження  -  комплекс  поживних  речовин,
основу яких становить білок рослинного походження,  в  тому  числі
зерно   фуражне,   комбікорми,   кормові  суміші,  макуха,  шроти,
коренеплоди, бульбоплоди, сіно, сінаж тощо;

     корми тваринного  походження  -  комплекс  поживних  речовин,
основу  яких  становить білок тваринного походження,  в тому числі
борошно м'ясне,  рибне,  кров'яне,  кісткове, м'ясо-кісткове, живі
корми для риб, молочні продукти та їх похідні тощо;

     кормові добавки  - поживні органічні та неорганічні речовини,
у тому числі:  ферментні препарати, білки, амінокислоти, вітаміни,
мікро- та макроелементи,  кормові дріжджі, жири та їх суміші тощо,
що вносяться у корми тваринам окремо або комплексно;

     лабораторія ветеринарної  медицини  -  установа,   спеціально
обладнана для проведення ветеринарних досліджень;

     лікарські засоби  - будь-які речовини або комбінації речовин,
призначені для профілактики,  діагностики та лікування захворювань
тварин і людей,  у тому числі відновлення корекції, зміни імунного
стану, фізіологічних функцій, обмінних процесів;

     міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат -  документ,
виданий  офіційним лікарем ветеринарної медицини країни-експортера
для  підтвердження  стану  здоров'я  тварин  і  факту   проведення
вакцинації   та   діагностичних   досліджень,  якості  та  безпеки
продукції  тваринного  походження,  інших  підконтрольних   службі
ветеринарної медицини об'єктів і місцевості їх походження;

     об'єкти державного    ветеринарно-санітарного   контролю   та
нагляду - тварини,  продукція тваринного, а на ринках і рослинного
походження;   штами   мікроорганізмів,   ветеринарні  препарати  і
субстанції;  готові корми,  кормові добавки та засоби ветеринарної
медицини;   об'єкти   утримання   тварин,   їх  забою,  переробки,
зберігання та реалізації, транспортні засоби; об'єкти громадського
харчування   і   торгівлі,  а  також  будівництва,  реконструкції,
модернізації та введення в експлуатацію  підприємств  або  окремих
потужностей  з виробництва,  зберігання та реалізації ветеринарних
препаратів і продукції тваринного походження;

     перереєстрація реєстраційного    посвідчення    -    повторна
реєстрація після закінчення терміну його дії;

     продовольча сировина  тваринного походження - м'ясо,  молоко,
яйця,  яєчна маса,  риба та морепродукти,  тваринні жири,  легені,
печінка,   інші   м'якушеві  субпродукти,  кишки,  кров,  продукти
бджільництва   та   інші   продукти,   що   використовуються   для
виготовлення харчових продуктів;

     продукти рослинного походження - гриби,  ягоди, овочі, фрукти
та інша рослинність, що використовується для харчування;

     продукти тваринного  походження  -  м'ясо  і   м'ясопродукти,
молоко  і  молокопродукти,  яйця,  яєчний порошок,  меланж,  риба,
рибопродукти, мед, інші продукти бджільництва тощо;

     продукція тваринного   походження   -   сировина   тваринного
походження,  в тому числі продовольча, продукти і харчові продукти
тваринного походження;

     протиепізоотичні заходи   -   організаційно-господарська   та
спеціальна   ветеринарно-санітарна   діяльність,   у   тому  числі
профілактична  і  діагностична,  що  спрямована  на   запобігання,
виявлення і ліквідацію заразних хвороб тварин;

     пункт державного  ветеринарно-санітарного контролю та нагляду
на  державному  кордоні  та  транспорті  -  об'єкт  з   комплексом
будівель,   споруд   і   технічних  засобів,  що  розташований  на
спеціально виділеній території як безпосередньо у пункті  пропуску
через   державний   кордон,  так  і  на  залізничних  станціях,  в
аеропортах,  морських і річкових портах, де здійснюється державний
ветеринарно-санітарний контроль та нагляд підконтрольних об'єктів;

     регіональна служба     державного     ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного
департаменту   ветеринарної  медицини  -  державна  установа,  яка
здійснює   на   відповідному   регіональному    рівні    державний
ветеринарно-санітарний  контроль  та  нагляд за охороною території
України від занесення з території інших держав інфекційних  хвороб
тварин,  забезпечує  виконання  юридичними  або фізичними особами,
суб'єктами підприємницької діяльності ветеринарних вимог  під  час
міжнародних  і  внутрішньодержавних перевезень об'єктів державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

     реєстрація ветеринарних   препаратів,   субстанцій,   готових
кормів,   кормових  добавок  -  фіксування  факту  доцільності  їх
використання;

     ринок -  підприємство  сфери   торгівлі,   діяльність   якого
пов'язана  з  наданням  послуг  із  створення  належних  умов  для
здійснення дозволеного  продажу  тварин,  продукції  тваринного  і
рослинного походження, готових кормів, кормових добавок та засобів
ветеринарної медицини;

     сировина тваринного походження - м'ясо,  молоко,  яйця, яєчна
маса,   риба,  тваринні  жири,  легені,  печінка,  інші  м'якушеві
субпродукти,  кишки,  кров,  жовч,  шкіра,  вовна,  волос, щетина,
хутро,  пух,  пір'я,  залози внутрішньої секреції та їх виділення,
роги, копита, кістки, вощина, кокони шовкопрядів тощо;

     спеціалісти ветеринарної  медицини  -  лікарі  та   фельдшери
ветеринарної  медицини,  які здійснюють профілактичні,  оздоровчі,
діагностичні,  лікувальні   заходи   у   тваринництві,   проводять
ветеринарно-санітарну експертизу продукції тваринного, а на ринках
і рослинного походження  або  здійснюють  інші  види  ветеринарної
діяльності;

     список А   -   список   заразних  хвороб  тварин,  що  швидко
поширюються та можуть призвести  до  важких  соціально-економічних
наслідків  або  становити  загрозу  для здоров'я людей і негативно
впливати на національну безпеку та міжнародну торгівлю.  Список  А
визначається Міжнародним епізоотичним бюро;

     суб'єкт господарювання  - будь-яка юридична та фізична особа,
яка провадить господарську діяльність,  що є  об'єктом  державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

     субстанція -   діюча   речовина,   що   використовується  для
виробництва ветеринарних препаратів;

     тварини -  біологічні  об'єкти,  що  відносяться  до   фауни:
сільськогосподарські,  домашні, дикі, у тому числі, домашня і дика
птиця,  хутрові,  лабораторні,  зоопаркові,  циркові,  риба, раки,
молюски,  жаби,  бджоли,  шовкопряди тощо, а також сперма, зиготи,
запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони тощо;

     територіальні органи -  управління  ветеринарної  медицини  в
Автономній   Республіці   Крим,   областях,  містах,  районах,  що
створюються на базі  державних  установ  ветеринарної  медицини  з
відповідними  структурними  підрозділами,  які є правонаступниками
управлінь  ветеринарної   медицини   Ради   міністрів   Автономної
Республіки Крим,  відповідних державних адміністрацій та державних
установ ветеринарної медицини районів і міст;

     харчові продукти  тваринного  походження   -   продукти,   що
вживаються  людиною  в  натуральному  вигляді чи після відповідної
обробки продовольчої сировини  тваринного  походження  -  консерви
м'ясні, м'ясо-рослинні та рибні, сири, молоко та молочні продукти,
продукти дитячого харчування,  маргарин,  жири,  ковбасні  вироби,
м'ясні концентрати тощо;

     штами мікроорганізмів   -   генетично   однорідні   популяції
мікроорганізмів у межах виду з  певними  стабільними  специфічними
морфологічними ознаками і біологічними властивостями.

     Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину

     Законодавство про    ветеринарну   медицину   складається   з
Конституції  України,  цього  Закону,  інших   нормативно-правових
актів, прийнятих відповідно до них.

     Стаття 3. Основні завдання ветеринарної медицини

     Основними завданнями ветеринарної медицини є:

     охорона території  України  від  занесення  з території інших
держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;

     профілактика і   діагностика   інфекційних,   інвазійних    і
незаразних хвороб тварин та їх лікування;

     державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за якістю
та  безпекою  продукції  тваринного,  а  на  ринках  і  рослинного
походження;   переміщенням,  у  тому  числі  експортом,  імпортом,
об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю  та  нагляду;
додержанням     ветеринарно-санітарних     вимог,     встановлених
законодавством;

     захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

     ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного,  а  на
ринках і рослинного походження, що використовується для харчування
або виготовлення  харчових  продуктів,  а  також  готових  кормів,
кормів рослинного і тваринного походження та кормових добавок;

     державний ветеринарно-санітарний     контроль    за    якістю
ветеринарних  препаратів,  субстанцій,  готових  кормів,  кормових
добавок та засобів ветеринарної медицини;

     бактеріологічний, радіологічний,      паразитологічний      і
токсикологічний контроль на підприємствах  переробки  продовольчої
сировини  тваринного  походження  (далі  - переробні підприємства)
усіх    форм    власності:    м'ясокомбінатах,    птахокомбінатах,
холодильниках, базах заготівлі, зберігання та реалізації продукції
тваринного  походження,  а  на  ринках  -   продукції   рослинного
походження;

     сприяння підвищенню  кваліфікації  спеціалістів  ветеринарної
медицини;

     сприяння впровадженню  в  практику   досягнень   ветеринарної
медицини.

                            Розділ II
        ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

     Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної
               медицини

     Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють
Кабінет Міністрів України,  спеціально  уповноважений  центральний
орган  виконавчої  влади  з  питань  аграрної політики,  Державний
департамент ветеринарної медицини,  його  територіальні  органи  і
регіональні  служби державного ветеринарно-санітарного контролю та
нагляду на державному кордоні та транспорті.

     Стаття 5. Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі
               ветеринарної медицини

     До компетенції Кабінету Міністрів України належать:

     забезпечення здійснення    державної    політики   у   галузі
ветеринарної медицини;

     розроблення і   виконання    відповідних    загальнодержавних
програм;

     здійснення заходів   щодо   охорони   території  України  від
занесення  з  території  інших  держав  або  з  карантинної   зони
збудників інфекційних хвороб тварин,  забезпечення ветеринарного і
епізоотичного благополуччя,  належної якості та безпеки  продукції
тваринного  походження,  встановлення  карантину тварин та охорони
довкілля;

     забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання
державних установ ветеринарної медицини;

     реалізація державної  політики  щодо  ліцензування  в  галузі
ветеринарної медицини;

     укладення міжнародних договорів;

     здійснення інших повноважень з управління галуззю.

     Стаття 6. Компетенція спеціально уповноваженого центрального
               органу виконавчої влади з питань аграрної політики

     Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань аграрної політики:

     забезпечує проведення    державної    політики    у    галузі
ветеринарної         медицини,        здійснення        державного
ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за якістю  та  безпекою
харчових  продуктів  і  продовольчої  сировини,  а  також охороною
території України від занесення з території  інших  держав  або  з
карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;

     спрямовує та    координує    діяльність   державних   органів
ветеринарної   медицини   щодо   забезпечення   ветеринарного    і
епізоотичного    благополуччя,   додержання   порядку   здійснення
державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

     Стаття 7. Державний департамент ветеринарної медицини та
               його органи

     Державний департамент   ветеринарної   медицини   є   органом
державного управління, який діє у складі спеціально уповноваженого
центрального  органу виконавчої влади з питань аграрної політики і
реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини.

     Державний департамент  ветеринарної  медицини  для  виконання
покладених  на  нього  завдань  утворює  відповідні  територіальні
органи і  регіональні  служби  державного  ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

     Державний департамент     ветеринарної     медицини,     його
територіальні   органи    і    регіональні    служби    державного
ветеринарно-санітарного  контролю та нагляду на державному кордоні
та  транспорті  становлять   єдину   систему   державних   органів
ветеринарної медицини.

     Голова Державного  департаменту  ветеринарної медицини,  його
заступники та начальники управлінь  Департаменту  одночасно  є  за
посадою  відповідно  Головним  державним  інспектором ветеринарної
медицини України та його заступниками.

     Начальники територіальних  органів  Державного   департаменту
ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим,  області, міста,
району і  регіональних  служб  державного  ветеринарно-санітарного
контролю  та  нагляду  на  державному  кордоні  та транспорті,  їх
заступники одночасно є за посадою відповідно головними  державними
інспекторами   ветеринарної   медицини  та  заступниками  головних
державних інспекторів ветеринарної медицини зазначених регіонів, а
спеціалісти     ветеринарної     медицини    Департаменту,    його
територіальних   органів   і   регіональних    служб    державного
ветеринарно-санітарного  контролю та нагляду на державному кордоні
та транспорті  одночасно  є  за  посадою  державними  інспекторами
ветеринарної медицини.

     До компетенції  Державного департаменту ветеринарної медицини
та його територіальних органів належать:

     державний ветеринарно-санітарний    контроль    та    нагляд,
координація  і  організація  здійснення заходів щодо профілактики,
діагностики та ліквідації  інфекційних,  інвазійних  і  незаразних
хвороб тварин та їх лікування;

     проведення оцінки    епізоотичної    ситуації,   розроблення,
затвердження і забезпечення здійснення протиепізоотичних  заходів,
видача обов'язкових до виконання розпоряджень щодо профілактики та
ліквідації заразних хвороб, проведення дератизації, дезінфекції та
інших заходів;

     державний ветеринарно-санітарний   контроль   та   нагляд  за
виробництвом  доброякісної  у  ветеринарно-санітарному  відношенні
продукції   тваринного   походження,   у   тому   числі  перевірка
документації,  що якимось чином пов'язана  з  якістю  та  безпекою
продукції тваринного і рослинного походження, здоров'ям тварин;

     організація разом  з  органами та закладами охорони здоров'я,
державною санітарно-епідеміологічною службою захисту населення від
хвороб,  спільних  для  тварин  і  людей,  та своєчасне проведення
обміну інформацією про виявлення і реєстрацію таких хвороб;

     державний ветеринарно-санітарний  контроль   та   нагляд   за
охороною  території України від занесення з території інших держав
або  з  карантинної  зони  збудників  інфекційних  хвороб  тварин;
перевірка   ветеринарного   стану   тварин,  продукції  тваринного
походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та
кормових добавок у разі їх експорту, імпорту;

     проведення оцінки  ветеринарно-санітарного  стану  переробних
підприємств,  боєнь,  цехів, тваринницьких ферм, ярмарків, ринків,
складських   приміщень   для  зберігання  продукції  тваринного  і
рослинного  походження,   ветеринарних   препаратів,   субстанцій,
готових кормів, кормових добавок і засобів їх транспортування;

     аналіз причин  виникнення  заразних  та  незаразних  хвороб і
падежу тварин, розроблення рекомендацій щодо їх профілактики;

     державний нагляд   за   проведенням    ветеринарно-санітарної
експертизи  продукції  тваринного  походження на забійних пунктах,
бойнях,  на  м'ясокомбінатах,  у  цехах,   на   інших   переробних
підприємствах  усіх  форм  власності,  а  на  ринках  і рослинного
походження;

     державний ветеринарно-санітарний   контроль   за    харчовими
продуктами тваринного і рослинного походження;

     державний ветеринарно-санітарний  нагляд  за відбором зразків
продукції тваринного,  рослинного і біотехнологічного  походження,
необхідних для проведення відповідних досліджень.  Порядок відбору
зразків визначається Кабінетом Міністрів України;

     видача ветеринарних  документів  на  об'єкти,  що  підлягають
обов'язковому   державному   ветеринарно-санітарному  контролю  та
нагляду;

     державний ветеринарно-санітарний   контроль   та   нагляд   і
координація  діяльності  спеціалістів  та  об'єднань  ветеринарної
медицини незалежно від підпорядкування;

     видача органам  страхування   висновків   щодо   захворювання
тварин, вимушено забитих, загиблих або знищених;

     проведення експертизи  і  узгодження  проектів  планування та
будівництва тваринницьких ферм,  підприємств,  що здійснюють забій
тварин,   переробних   підприємств,   підприємств   з  виробництва
ветеринарних препаратів,  ринків;  участь у діяльності  робочих  і
державних  комісій  з  прийняття  в експлуатацію цих об'єктів та у
відведенні  земельних   ділянок   для   всіх   видів   зазначеного
будівництва і забору води для тварин;

     заборона експлуатації,  тимчасове  припинення  або  обмеження
діяльності тваринницьких ферм,  підприємств,  що здійснюють  забій
тварин,   переробних   підприємств,   складських   приміщень   для
зберігання цієї продукції,  ринків  у  разі  порушення  суб'єктами
господарювання    ветеринарно-санітарних    вимог,    встановлених
законодавством;

     організація проведення лабораторно-клінічних (вірусологічних,
бактеріологічних,   хіміко-токсикологічних,  патолого-анатомічних,
гістологічних,   паразитологічних,   радіологічних)    та    інших
досліджень  з  метою  діагностики хвороб тварин,  оцінки якості та
безпеки продукції тваринного походження, кормів і води;

     методичне керівництво  та  здійснення  контролю   за   станом
охорони   праці   з  покладенням  цих  обов'язків  на  відповідних
посадових осіб.

     До компетенції Державного департаменту ветеринарної  медицини
належить:

     реєстрація ветеринарних   препаратів,   субстанцій,   готових
кормів та кормових добавок,  забезпечення  видачі  висновків  щодо
застосування засобів ветеринарної медицини, затвердження технічної
документації, пов'язаної з їх виробництвом і використанням;

     ведення Державної    реєстраційної     книги     ветеринарних
препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок;

     здійснення державного   ветеринарно-санітарного  контролю  та
нагляду за виробництвом,  реалізацією і використанням ветеринарних
препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок, оцінка
їх  впливу  на  здоров'я  тварин  і  якість  продукції  тваринного
походження;

     розподіл коштів,  що виділяються з Державного бюджету України
на проведення протиепізоотичних заходів  між  органами  державного
управління та іншими державними установами ветеринарної медицини;

     інформування Міжнародного епізоотичного бюро про встановлення
карантину тварин за хворобами,  внесеними до списку А,  строк його
дії та про скасування;

     встановлення обмежень  або  заборони  на  експорт,  імпорт та
транзит     тварин,     продукції      тваринного      походження,
сільськогосподарських  продуктів  з  окремих  країн або регіонів у
зв'язку з виникненням особливо небезпечних хвороб,  у  тому  числі
спільних для тварин і людей;

     представлення інтересів    ветеринарної   медицини   України,
підписання міжнародних угод  у  межах  повноважень,  наданих  йому
спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з
питань аграрної політики відповідно до законодавства;

     розроблення та затвердження положень  про  державні  установи
ветеринарної     медицини    (територіальні    органи,    лікарні,
науково-дослідні  контрольні  інститути,   державні   лабораторії,
аптеки тощо), а також інструкцій, настанов, ветеринарно-санітарних
правил,  інших нормативно-правових  актів  з  питань  ветеринарної
медицини в межах своєї компетенції.

     Нормативно-правові акти  Державного департаменту ветеринарної
медицини,  видані у межах його компетенції,  є  обов'язковими  для
виконання    державними   органами,   суб'єктами   господарювання,
громадянами України,  іноземцями та особами без громадянства,  які
проживають на території України.

     Стаття 8. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших
               центральних органів виконавчої влади та їх
               територіальних органів

     Підрозділи ветеринарної     медицини    міністерств,    інших
центральних органів виконавчої влади та їх територіальних  органів
організовують  і  проводять  роботу  відповідно  до цього Закону і
функціонально    підпорядковуються     Державному     департаменту
ветеринарної медицини з питань,  визначених цим Законом. Керівники
цих підрозділів призначаються на посаду і звільняються з посади за
погодженням з Державним департаментом ветеринарної медицини.

     Підрозділи ветеринарної     медицини    міністерств,    інших
центральних органів виконавчої влади та їх територіальних  органів
діють  на  підставі  положень,  що  затверджуються керівниками цих
органів  відповідно  за  погодженням  з  Державним   департаментом
ветеринарної медицини та його територіальними органами.

     Стаття 9. Підрозділи ветеринарної міліції з проведення
               карантинних ветеринарних заходів

     Підрозділ ветеринарної  міліції  з   проведення   карантинних
ветеринарних  заходів  Міністерства  внутрішніх  справ  України та
відповідні  підрозділи  його  головних  управлінь  і  управлінь  в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
містах,  районах  утворюються  для  надання  практичної   допомоги
державним   установам   ветеринарної  медицини  в  організації  та
здійсненні заходів щодо профілактики,  локалізації  та  ліквідації
карантинних  хвороб  тварин  і  комплектуються  виключно  лікарями
ветеринарної медицини,  які за посадами є державними  інспекторами
ветеринарної медицини.

     Підрозділи ветеринарної   міліції  з  проведення  карантинних
ветеринарних  заходів  Міністерства   внутрішніх   справ   України
функціонально     підпорядковуються     Державному    департаменту
ветеринарної медицини.

     Підрозділи ветеринарної  міліції  з  проведення   карантинних
ветеринарних заходів фінансуються за рахунок бюджетних коштів,  що
виділяються Державному департаменту ветеринарної медицини та  його
територіальним органам на здійснення протиепізоотичних заходів.

     Положення про  підрозділи  ветеринарної  міліції з проведення
карантинних   ветеринарних   заходів   затверджується    Кабінетом
Міністрів України.

                            Розділ III
       ДЕРЖАВНИЙ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИЙ КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД

     Стаття 10. Посадові особи, які здійснюють державний
                ветеринарно-санітарний контроль

     Державний ветеринарно-санітарний     контроль    здійснюється
лікарями державних установ ветеринарної медицини.

     Державний ветеринарно-санітарний   контроль    на    об'єктах
Міністерства   оборони   України,  Міністерства  внутрішніх  справ
України,  Служби безпеки України та Державного комітету у  справах
охорони   державного  кордону  України  здійснюється  підрозділами
ветеринарної медицини цих органів.

     Стаття 11. Права і обов'язки посадових осіб, які здійснюють
                державний ветеринарно-санітарний контроль

     Посадові особи,        які        здійснюють        державний
ветеринарно-санітарний контроль, мають право:

     перевіряти додержання        суб'єктами        господарювання
ветеринарно-санітарних  правил транспортування об'єктів державного
ветеринарно-санітарного  контролю  та   нагляду   і   вимог   щодо
оформлення ветеринарних документів;

     перевіряти якість  та безпеку продукції тваринного походження
на всіх стадіях виробництва, її відповідність стандартам;

     проводити відбір проб  продукції  тваринного  походження  для
ветеринарно-санітарної експертизи;

     брати участь   у   проведенні   оцінки  зразків  нових  видів
продукції  тваринного  походження  та  інших  об'єктів  державного
ветеринарно-санітарного  контролю  та  нагляду  з метою додержання
ветеринарно-санітарних вимог і норм якості;

     перевіряти санітарний  стан  виробничих  приміщень  та   умов
зберігання продукції тваринного походження;

     перевіряти якість  та безпеку виготовлення,  умови зберігання
та реалізації ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів,
кормових добавок, засобів ветеринарної медицини;

     перевіряти експортні,  імпортні, транзитні об'єкти державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

     Посадові особи,        які        здійснюють        державний
ветеринарно-санітарний контроль, зобов'язані:

     додержуватися вимог   нормативно-правових   актів   з  питань
ветеринарної медицини та охорони праці;

     негайно доповідати керівникам відповідних  державних  установ
ветеринарної       медицини       про      виявлені      порушення
ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством.

     Стаття 12. Посадові особи, які здійснюють державний
                ветеринарно-санітарний нагляд

     Державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється Головним
державним  інспектором   ветеринарної   медицини   України,   його
заступниками,   головними   державними  інспекторами  ветеринарної
медицини Автономної  Республіки  Крим,  областей,  міст  Києва  та
Севастополя,  міст, районів, їх заступниками, головними державними
інспекторами ветеринарної медицини регіональних  служб  державного
ветеринарно-санітарного  контролю та нагляду на державному кордоні
та  транспорті,  їх  заступниками   та   державними   інспекторами
ветеринарної медицини.

     Голова Державного  департаменту  ветеринарної  медицини  може
надавати повноваження державних інспекторів ветеринарної  медицини
іншим спеціалістам ветеринарної медицини.

     Головний державний  інспектор  ветеринарної  медицини України
координує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду.

     Посадові особи,        які        здійснюють        державний
ветеринарно-санітарний  нагляд,  забезпечуються форменим одягом за
рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

     Зразки форменого одягу і знаки  розрізнення  посадових  осіб,
які    здійснюють    державний    ветеринарно-санітарний   нагляд,
затверджуються Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 13. Права і обов'язки посадових осіб, які здійснюють
                державний ветеринарно-санітарний нагляд

     Посадові особи,        які        здійснюють        державний
ветеринарно-санітарний нагляд, мають право:

     безперешкодно відвідувати         об'єкти          державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду усіх форм власності на
відповідній  території,  одержувати  інформацію,   необхідну   для
встановлення  епізоотичного  стану,  виявлення причин захворювання
тварин і оцінки ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції
тваринного   походження,  перевіряти  стан  здійснення  державного
ветеринарно-санітарного контролю;

     видавати обов'язкові   для   виконання   розпорядження    про
здійснення   протиепізоотичних  і  ветеринарно-санітарних  заходів
(забій,  вимушений забій тварин, знезараження продукції тваринного
і рослинного походження,  її переробка,  утилізація або знищення у
разі виявлення заразних хвороб,  виникнення підозри щодо наявності
особливо  небезпечного  захворювання  тварин чи підвищеного вмісту
токсинів, радіонуклідів);

     забороняти експорт,   імпорт,   транзит,   внутрішньодержавні
перевезення  та  реалізацію  продукції  тваринного,  а на ринках і
рослинного   походження   та   переробку   продовольчої   сировини
тваринного  походження, що  не відповідають ветеринарно-санітарним
вимогам,  а також - ветеринарних препаратів,  субстанцій,  готових
кормів  та  кормових  добавок,  що не відповідають вимогам щодо їх
належної якості та безпеки;

     обмежувати, тимчасово припиняти  або  забороняти  будівництво
(реконструкцію)  тваринницьких  ферм,  підприємств,  що здійснюють
забій  тварин,  переробних  підприємств,   складських   приміщень,
ринків, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю
та нагляду, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам;

     утворювати у  разі  потреби  комісії  з  числа   спеціалістів
ветеринарної   медицини   із  залученням  спеціалістів  профільних
науково-дослідних  установ  і  вищих   навчальних   закладів   для
встановлення причин захворювання і загибелі тварин;

     повідомляти органи   ліцензування   в   галузі   ветеринарної
медицини про порушення суб'єктами господарювання ліцензійних умов;

     обмежувати, забороняти  або  припиняти  діяльність  суб'єктів
господарювання у разі порушення ними ветеринарно-санітарних вимог,
встановлених законодавством,  яке може спричинити загрозу життю  і
здоров'ю людей та тварин;

     залучати суб'єктів     господарювання,     які     займаються
ветеринарною практикою, до виконання протиепізоотичних заходів;

     накладати адміністративні    стягнення    у     встановленому
законодавством порядку.

     Посадові особи,        які        здійснюють        державний
ветеринарно-санітарний нагляд, зобов'язані:

     вносити протягом  однієї  доби  у  разі  виявлення  осередків
(спалахів)  гострих  інфекційних захворювань або масового отруєння
тварин  до  відповідного  органу  виконавчої  влади  подання   про
запровадження   особливого   режиму  та  правил,  додержання  яких
сприятиме припиненню поширення збудників інфекційних  захворювань,
у   тому  числі  спільних  для  тварин  і  людей,  забезпечуватиме
виробництво продукції тваринного  походження  належної  якості  та
безпеки, охорону довкілля;

     брати участь  у  діяльності  державних  комісій з прийняття в
експлуатацію об'єктів державного ветеринарно-санітарного  контролю
та нагляду.

     Стаття 14. Державний ветеринарно-санітарний контроль та
                нагляд за якістю ветеринарних препаратів,
                субстанцій, готових кормів, кормових добавок та
                засобів ветеринарної медицини

     Державний ветеринарно-санітарний    контроль    за     якістю
ветеринарних  препаратів,  субстанцій,  готових  кормів,  кормових
добавок та засобів ветеринарної медицини  здійснюється  державними
установами   ветеринарної   медицини   та   лікарями  ветеринарної
медицини,  уповноваженими  Державним  департаментом   ветеринарної
медицини.

     Державний ветеринарно-санітарний   контроль   за   розробкою,
впровадженням,  виробництвом,  якістю   ветеринарних   препаратів,
субстанцій,  готових кормів, кормових добавок та імунобіологічних,
діагностичних засобів,  пробіотиків,  імунобіологічних  субстанцій
здійснюють   уповноважені   Державним  департаментом  ветеринарної
медицини науково-дослідні та науково-контрольні інститути.

     Контроль якості    серійного     виробництва     ветеринарних
препаратів,   субстанцій,  готових  кормів,  кормових  добавок  та
засобів ветеринарної медицини здійснює виробник.

     Державний ветеринарно-санітарний     нагляд     за     якістю
ветеринарних  препаратів,  субстанцій,  готових  кормів,  кормових
добавок та засобів ветеринарної  медицини  здійснюється  Державним
департаментом   ветеринарної   медицини   та   уповноваженими  ним
державними органами ветеринарної медицини.

     Підприємства, установи,   організації    України,    іноземні
суб'єкти господарської діяльності,  громадяни України, іноземці та
особи без громадянства,  що  перебувають  в  Україні  на  законних
підставах, мають право ввозити з-за кордону ветеринарні препарати,
субстанції,  готові корми  та  кормові  добавки,  зареєстровані  в
Україні.

     Державний ветеринарно-санітарний  контроль  за  ввезенням  на
територію   України   зареєстрованих   ветеринарних    препаратів,
субстанцій,   готових  кормів  та  кормових  добавок  здійснюється
регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю
та нагляду на державному кордоні та транспорті.

     Не зареєстровані в Україні ветеринарні препарати, субстанції,
готові корми та кормові  добавки  можуть  ввозитися  на  територію
України для:

     реєстрації в Україні;

     експонування під  контролем  державних  установ  ветеринарної
медицини   на   виставках,   ярмарках    і    конференціях,    для
науково-виробничих цілей тощо (без права реалізації).

     У разі стихійного лиха, катастрофи, епізоотії тощо за окремим
рішенням  Державного  департаменту  ветеринарної  медицини  та   у
визначеному   ним   порядку   може   бути  дозволено  ввезення  не
зареєстрованих  в  Україні  ветеринарних  препаратів,  субстанцій,
готових  кормів  та  кормових добавок за наявності документів,  що
підтверджують їх реєстрацію і використання в країнах-виробниках.

     Ввезені ветеринарні препарати,  субстанції,  готові корми  та
кормові добавки підлягають контролю згідно з законодавством.

     Використання ветеринарних   препаратів,  субстанцій,  готових
кормів та кормових добавок,  які не зареєстровані в Україні або не
відповідають вимогам щодо їх якості, забороняється, крім випадків,
передбачених частинами сьомою і восьмою цієї статті.

     Придбання, реалізація,    зберігання,     застосування     та
знешкодження   імунобіологічних   і   діагностичних   ветеринарних
препаратів,  субстанцій реєструються у спеціальному журналі, форма
та  порядок  ведення  якого  визначаються  Державним департаментом
ветеринарної медицини.

     Забороняється застосовувати  з  метою  прискорення  росту   і
збільшення   продуктивності   (лактації  тощо)  тварин  біологічні
стимулятори,  антибіотики,  гормональні  та  інші  препарати,   що
пригнічують  функцію  залоз  внутрішньої  секреції,  зокрема мають
тиреостатичну,  естрогенну,  андрогенну  або  гестагенну  дію.  Ці
препарати можуть застосовуватися виключно для лікувальних цілей.

     Стаття 15. Державний ветеринарно-санітарний контроль та
                нагляд за надходженням і забоєм тварин,
                переробкою, зберіганням, транспортуванням та
                реалізацією продукції тваринного походження

     Державний ветеринарно-санітарний  контроль   та   нагляд   за
надходженням    і    забоєм   тварин,   переробкою,   зберіганням,
транспортуванням та реалізацією  продукції  тваринного  походження
здійснюють   Державний  департамент  ветеринарної  медицини,  його
територіальні    органи,     регіональні     служби     державного
ветеринарно-санітарного  контролю та нагляду на державному кордоні
та транспорті, інші державні установи ветеринарної медицини.

     Безпосередньо державний  ветеринарно-санітарний  контроль  за
надходженням  і  забоєм  тварин  та  на  всіх  стадіях виробництва
продукції  тваринного   походження,   її   реалізації   здійснюють
спеціалісти   державних   установ   ветеринарної  медицини  шляхом
проведення  ветеринарно-санітарної  експертизи,  в  тому  числі  з
лабораторним  дослідженням зразків продукції тваринного походження
за показниками,  що  визначені  ветеринарно-санітарними  вимогами,
встановленими    законодавством,    стандартами,    технологічними
інструкціями.

     Лабораторне дослідження    зразків    продукції    тваринного
походження   проводиться  у  державних  лабораторіях  ветеринарної
медицини, які можуть розташовуватися за місцезнаходженням суб'єкта
господарювання.

     Державні лабораторії ветеринарної медицини, що розташовані за
місцезнаходженням   суб'єктів   господарювання,   є   структурними
підрозділами  відповідних державних установ ветеринарної медицини.
На  посаду   завідуючого   (начальника)   державною   лабораторією
ветеринарної  медицини  призначається лікар ветеринарної медицини,
який має досвід роботи за фахом не менш як три  роки  або  пройшов
відповідну атестацію у встановленому порядку.

     Суб'єкт господарювання   надає   в   користування   державній
лабораторії ветеринарної медицини службові приміщення,  обладнання
та матеріали, необхідні для проведення лабораторних досліджень.

     Державний ветеринарно-санітарний  нагляд  за  надходженням  і
забоєм  тварин,  переробкою,  зберіганням,   транспортуванням   та
реалізацією    продукції    тваринного   походження   здійснюється
державними інспекторами ветеринарної медицини.

     Державний ветеринарно-санітарний  контроль   та   нагляд   за
діяльністю суб'єктів господарювання здійснюється за рахунок коштів
загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

     Спеціалісти ветеринарної медицини призначаються на посаду  та
звільняються   з   посади  за  погодженням  з  головним  державним
інспектором ветеринарної медицини району (міста) після  проведення
атестації   в   порядку,   встановленому  Державним  департаментом
ветеринарної медицини.

     Суб'єкти господарювання   вправі   реалізовувати   лише    ту
продукцію   тваринного  походження,  що  вироблена  під  державним
ветеринарно-санітарним  контролем  та  наглядом  і  дозволена  для
реалізації  або  зберігання з оформленням відповідних ветеринарних
документів, що засвідчують її якість та безпеку.

     Стаття 16. Державний ветеринарно-санітарний контроль та
                нагляд на ринках

     Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на ринках
(зоологічних   ринках),   інших   підприємствах    торгівлі,    де
організовано  продаж  тварин,  продукції  тваринного  і рослинного
походження,  кормів тваринного і рослинного  походження,  кормових
добавок,  є  обов'язковим  і здійснюється територіальними органами
Державного департаменту ветеринарної медицини та іншими державними
установами ветеринарної медицини.

     Безпосередньо державний  ветеринарно-санітарний  контроль  на
ринках   (зоологічних   ринках)   здійснюють   лише    спеціалісти
ветеринарної медицини державних лабораторій ветеринарно-санітарної
експертизи на ринках (зоологічних ринках) (далі - лабораторії) або
інших державних установ ветеринарної медицини.

     Лабораторії є структурними підрозділами відповідних державних
установ ветеринарної медицини.

     Лабораторії діють на  підставі  положень,  що  затверджуються
Державним департаментом ветеринарної медицини.

     Втручання будь-яких  інших  служб  у  методику  та проведення
досліджень,    що    проводяться    спеціалістами     лабораторій,
забороняється.

     Адміністрація (власник)     ринку     (зоологічного    ринку)
зобов'язана  надавати  у  користування  лабораторії   пристосовані
службові приміщення.

     Лабораторії повинні  мати  кутові  штампи  і печатки із своїм
найменуванням,  клейма   і   штампи   встановлених   зразків   для
клеймування   м'яса  та  інших  продуктів  забою  тварин,  журнали
реєстрації,  бланки експертного висновку щодо  якості  та  безпеки
кожної   партії   продукції,   допущеної   до  продажу  на  ринках
(зоологічних ринках),  інші документи,  передбачені законодавством
про ветеринарну медицину.

     На ветеринарно-санітарну   експертизу  приймається  продукція
після обов'язкового пред'явлення документа,  що посвідчує особу її
власника або продавця.

     Кожна м'ясна  туша або її частини непромислового виготовлення
підлягають ветеринарно-санітарній експертизі.  При  цьому  власник
продукції (продавець) пред'являє супровідні ветеринарні документи.

     Лікарі лабораторій мають право затримувати продукцію, визнану
непридатною для реалізації.  Така продукція підлягає  відправленню
її власником на утилізацію відповідно до законодавства.

     Торгові місця  на  ринках (зоологічних ринках) надаються лише
після одержання висновків лабораторій.

     Продаж тварин  і  продукції  без   відповідних   ветеринарних
документів,  у  не  відведених  для цього місцях або таких,  що не
пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, забороняється.

     Торгівля готовими  харчовими  продуктами   (м'ясні,   рибні,
консервні вироби тощо) домашнього виготовлення не допускається.

     У разі недодержання цих вимог продукція підлягає вилученню та
конфіскації у порядку, визначеному законодавством.

     Лабораторії не   несуть   відповідальності   за    реалізацію
продукції,   що   не  пройшла  ветеринарно-санітарної  експертизи.
Відповідальність за надання дозволу на реалізацію такої  продукції
несе адміністрація (власник) ринку (зоологічного ринку).

     Функціонування ринку   (зоологічного   ринку),  на  якому  не
організована  ветеринарно-санітарна  експертиза  продукції,  що  є
об'єктом  державного  ветеринарно-санітарного контролю та нагляду,
за відсутності лабораторії забороняється.

     Державний ветеринарно-санітарний     нагляд     на     ринках
(зоологічних  ринках)  здійснюють державні інспектори ветеринарної
медицини.

     Стаття 17. Державний ветеринарно-санітарний контроль та
                нагляд на державному кордоні та транспорті

     Державний ветеринарно-санітарний   контроль   та   нагляд  на
державному  кордоні  та  транспорті   здійснюються   регіональними
службами державного ветеринарно-санітарного контролю на державному
кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами).

     Державний ветеринарно-санітарний  контроль   та   нагляд   на
державному кордоні та транспорті є обов'язковими у разі здійснення
експорту,  імпорту і транзитного перевезення  об'єктів  державного
ветеринарно-санітарного   контролю   та   нагляду   усіма   видами
транспорту.

     Державний ветеринарно-санітарний   контроль   на   державному
кордоні   та   транспорті  здійснюється  за  наявності  оригіналів
документів,     виданих     державною     ветеринарною     службою
країни-відправника, з  урахуванням  її  епізоотичного  стану та за
умови виконання ветеринарних вимог України щодо імпорту вантажів.

     Безпосередньо ветеринарно-санітарний контроль  на  державному
кордоні  та транспорті здійснюють державні інспектори ветеринарної
медицини  з  оформленням  відповідних  документів.  Робочі   місця
зазначених  осіб  облаштовуються у пункті пропуску через державний
кордон.

     Митне оформлення об'єктів державного  ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду,  що надійшли за імпортом,  здійснюється після
проведення   їх   ветеринарно-санітарної   експертизи    державною
лабораторією ветеринарної медицини за місцем призначення вантажів.

     Ввезення громадянами   України,  іноземцями  та  особами  без
громадянства на територію України продукції тваринного  походження
для власного споживання забороняється.

     У разі  експорту  об'єктів державного ветеринарно-санітарного
контролю та  нагляду  ветеринарне  свідоцтво  підлягає  обміну  на
ветеринарний  або санітарний сертифікат встановленого зразка після
здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю.

     У разі транзиту об'єктів  державного  ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду їх оформлення у пунктах пропуску на державному
кордоні  здійснюється  за  наявності   ветеринарного   сертифіката
країни-експортера  та  інших  супровідних  документів після огляду
транспортних засобів,  а у разі необхідності -  і  вантажу,  та  з
урахуванням епізоотичного стану країни-експортера.

     Державний ветеринарно-санітарний нагляд на державному кордоні
та транспорті здійснюють Головний державний інспектор ветеринарної
медицини    України,    його   заступники,   державні   інспектори
ветеринарної   медицини   Державного   департаменту   ветеринарної
медицини,  головні  державні інспектори ветеринарної медицини,  їх
заступники, державні інспектори ветеринарної медицини регіональних
служб на державному кордоні та транспорті.

     Положення про       регіональну       службу       державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному  кордоні
та транспорті затверджується Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 18. Державний ветеринарно-санітарний контроль та
                нагляд під час полювання

     Відкриття мисливського    сезону    на    певній    території
здійснюється    з    дозволу   головного   державного   інспектора
ветеринарної   медицини   району   (районів)   після    проведення
обов'язкового епізоотичного обстеження мисливських угідь.

     Кожний користувач  мисливських  угідь  зобов'язаний обладнати
майданчики для обробки відстріляної на полюванні дичини  згідно  з
ветеринарно-санітарними вимогами, встановленими законодавством, та
забезпечити проведення ветеринарно-санітарної  експертизи  дичини,
що призначається для використання з метою споживання.

     Користувачі мисливських   та  рибальських  угідь  зобов'язані
подавати інформацію територіальним органам Державного департаменту
ветеринарної  медицини  або іншим державним установам ветеринарної
медицини про невластиву поведінку тварин,  а у  разі  їх  загибелі
трупи  відправляти  до державної лабораторії ветеринарної медицини
для встановлення причини загибелі.

     Стаття 19. Гарантії прав посадових осіб, які здійснюють
                державний ветеринарно-санітарний контроль та
                нагляд

     Спеціалісти, які здійснюють державний  ветеринарно-санітарний
контроль  та нагляд,  у своїй діяльності є незалежними і керуються
цим  Законом,  іншими   нормативно-правовими   актами   з   питань
ветеринарної  медицини.  Державні  органи,  керівники підприємств,
установ,  організацій і громадяни України,  іноземці та особи  без
громадянства, які проживають на території України, повинні сприяти
спеціалістам  ветеринарної  медицини  під   час   виконання   ними
службових обов'язків.

     Образа особи,  яка  здійснює державний ветеринарно-санітарний
контроль та нагляд, а також опір, погрози, насильство та інші дії,
що  перешкоджають виконанню покладених на неї обов'язків,  тягнуть
за собою відповідальність, встановлену законом.

     Збитки, завдані   майну   особи,   яка   здійснює   державний
ветеринарно-санітарний контроль та нагляд,  у зв'язку з виконанням
нею  службових  обов'язків,  компенсуються  у  повному  обсязі  за
рахунок винних осіб.

     Вказівки посадових осіб не можуть бути  підставою  для  будь-
яких незаконних дій або бездіяльності  спеціалістів   ветеринарної
медицини.

     Стаття 20. Права і обов'язки юридичних та фізичних осіб щодо
                забезпечення ветеринарно-санітарного та
                епізоотичного благополуччя

     Юридичні та   фізичні  особи,  діяльність  яких  пов'язана  з
утриманням,  транспортуванням,  торгівлею  тваринами,  а  також  з
виробництвом,   переробкою,   зберіганням,   транспортуванням   та
реалізацією  продукції  тваринного,  а  на  ринках  і   рослинного
походження,    виробництвом,    транспортуванням   і   реалізацією
ветеринарних препаратів,  субстанцій,  готових кормів та  кормових
добавок  (далі  у  цій  статті  - юридичні та фізичні особи),  для
забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя
в господарствах мають право:

     одержувати від  місцевих  органів  державного  управління  та
інших  установ   ветеринарної   медицини   і   органів   місцевого
самоврядування   інформацію   про   епізоотичний   стан  території
обслуговування;

     на відшкодовування збитків,  завданих їм внаслідок  порушення
ветеринарно-санітарних   вимог   іншими  юридичними  та  фізичними
особами;

     оскаржувати рішення і дії посадових осіб  органів  державного
управління  та  інших  державних  установ ветеринарної медицини до
головного  державного  інспектора  ветеринарної  медицини  району,
міста, області, Автономної Республіки Крим, України або до суду.

     Юридичні та фізичні особи зобов'язані:

     виконувати законні   вимоги  спеціалістів  державних  установ
ветеринарної   медицини   щодо    здійснення    протиепізоотичних,
карантинних, обмежувальних та інших ветеринарних заходів;

     інформувати негайно  державні  установи ветеринарної медицини
про переміщення, забій, захворювання тварин, їх загибель (вимушене
дорізування) або невластиву поведінку;

     охороняти здоров'я тварин і забезпечувати виробництво якісної
та безпечної продукції тваринного і рослинного походження;

     ідентифікувати велику і дрібну рогату худобу та коней,  що їм
належать;

     доставляти тварин   у   визначене   місце   або   надавати  в
господарстві  можливість  для  проведення  ветеринарного   огляду,
профілактичних  і лікувально-профілактичних обробок,  досліджень і
щеплень,  забезпечувати їх надійну  фіксацію  під  час  проведення
маніпуляцій,  а  також  надавати продукцію тваринного і рослинного
походження для проведення ветеринарно-санітарної експертизи;

     доставляти тварин у разі їх загибелі  та  відходи  від  забою
тварин до спеціалізованих підприємств;

     сприяти спеціалістам  ветеринарної  медицини у виконанні ними
своїх службових обов'язків;

     на вимогу   спеціалістів   ветеринарної   медицини   надавати
безоплатно  зразки  продукції  тваринного та рослинного походження
для проведення відповідних досліджень;

     надавати у  користування   спеціалістів   державних   установ
ветеринарної  медицини,  у  тому числі на залізничному,  водному і
повітряному транспорті,  пунктах пропуску через державний  кордон,
на  ринках  (зоологічних  ринках)  службові приміщення,  необхідне
обладнання, засоби зв'язку.

                            Розділ IV
           НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ.
              ДЕРЖАВНІ ФАРМАКОЛОГІЧНА ТА НАДЗВИЧАЙНІ
                     ПРОТИЕПІЗООТИЧНІ КОМІСІЇ

     Стаття 21. Наукове забезпечення ветеринарної медицини

     Наукове забезпечення    ветеринарної    медицини   здійснюють
відповідні наукові установи Національної  академії  наук  України,
Української академії аграрних наук,  наукові установи, що належать
до  сфери  управління  центральних   органів   виконавчої   влади,
факультети ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.

     Координацію роботи,   пов'язаної   з  науковим  забезпеченням
ветеринарної медицини,  здійснюють спільно відділення ветеринарної
медицини  Української  академії  аграрних наук і науково-методична
рада Державного департаменту ветеринарної медицини.

     Державним замовником   науково-дослідних   робіт   у   галузі
ветеринарної   медицини   є   Державний  департамент  ветеринарної
медицини.

     Фінансування наукових  досліджень   у   галузі   ветеринарної
медицини  і практичної реалізації наукових розробок провадиться за
рахунок  коштів  загального  та  спеціального  фондів   Державного
бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством.

     Стаття 22. Державна фармакологічна комісія ветеринарної
                медицини

     Державна фармакологічна  комісія  ветеринарної   медицини   є
експертно-дорадчим  органом  з  питань  регламентації безпечного і
ефективного  застосування  ветеринарних  препаратів,   субстанцій,
готових кормів та кормових добавок, їх реєстрації.

     Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини діє при
Державному департаменті ветеринарної медицини.

     Експертизу і    випробування     ветеринарних     препаратів,
субстанцій,  готових  кормів,  кормових  добавок  вітчизняного  та
іноземного  виробництва  проводять  наукові  установи,   визначені
Державним департаментом ветеринарної медицини.

     З урахуванням  даних  експертизи  і  випробувань ветеринарних
препаратів,  субстанцій,  готових  кормів  та   кормових   добавок
Державна   фармакологічна   комісія  ветеринарної  медицини  видає
висновки щодо їх застосування. На підставі цих висновків Державний
департамент  ветеринарної  медицини  приймає  рішення про державну
реєстрацію ветеринарних препаратів,  субстанцій, готових кормів та
кормових добавок.

     Державна фармакологічна  комісія ветеринарної медицини діє на
підставі положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 23. Державні надзвичайні протиепізоотичні комісії

     Для оперативного   контролю,   керівництва   і    координації
діяльності   органів   виконавчої   влади,  підприємств,  установ,
організацій щодо запобігання і ліквідації масових захворювань  або
отруєнь тварин при Кабінеті Міністрів України утворюється Державна
надзвичайна протиепізоотична комісія.

     Державну надзвичайну протиепізоотичну  комісію  при  Кабінеті
Міністрів  України  очолює  віце-прем'єр-міністр  України згідно з
розподілом функціональних повноважень.

     До складу Державної  надзвичайної  протиепізоотичної  комісії
при   Кабінеті   Міністрів   України  входять  Головний  державний
інспектор ветеринарної медицини України, який є заступником голови
Комісії,  заступники  Головного державного інспектора ветеринарної
медицини України,  керівники спеціально уповноважених  центральних
органів  виконавчої  влади з питань аграрної політики,  внутрішніх
справ,  економіки,  охорони  здоров'я,  транспорту,   надзвичайних
ситуацій,    фінансів,   зв'язку   та   інформатизації,   лісового
господарства,   охорони   державного   кордону,   митної   служби,
Української   академії  аграрних  наук  та  інші  посадові  особи,
визначені Кабінетом Міністрів України.

     Спеціалісти ветеринарної  медицини,  які  входять  до  складу
Державної  надзвичайної  протиепізоотичної  комісії  при  Кабінеті
Міністрів   України,   одночасно   є    державними    інспекторами
ветеринарної медицини.

     Члени Державної  надзвичайної  протиепізоотичної  комісії при
Кабінеті Міністрів  України  забезпечуються  необхідними  засобами
зв'язку.  Під  час  виконання  службових обов'язків членам Комісії
надається право на позачергове користування міжміським  телефонним
зв'язком,   використання   спеціалізованих   транспортних  засобів
ветеринарної медицини і придбання проїзних документів на всі  види
транспорту  та  розміщення  в  готелі.  Витрати  на  оплату послуг
телефонного  та  іншого   електронного   зв'язку   і   відрядження
відшкодовуються  за  рахунок коштів,  що виділяються на проведення
протиепізоотичних заходів.

     Державні надзвичайні  протиепізоотичні  комісії   утворюються
також  при  Раді  міністрів Автономної Республіки Крим,  обласних,
Київській  та   Севастопольській   міських,   районних   державних
адміністраціях.

     Положення про  Державну  надзвичайну протиепізоотичну комісію
при Кабінеті Міністрів України та типові  положення  про  державні
надзвичайні протиепізоотичні комісії при Раді міністрів Автономної
Республіки Крим,  обласних, Київській та Севастопольській міських,
районних   державних   адміністраціях   затверджуються   Кабінетом
Міністрів України.

                             Розділ V
        ФІНАНСУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

     Стаття 24. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення
                органів державного управління та інших державних
                установ ветеринарної медицини

     Фінансування та   матеріально-технічне  забезпечення  органів
державного управління  та  інших  державних  установ  ветеринарної
медицини здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

     Сплата внесків до Міжнародного епізоотичного бюро провадиться
за рахунок коштів Державного бюджету України.

     Стаття 25. Фінансування протиепізоотичних заходів

     Заходи щодо запобігання і ліквідації інфекційних  захворювань
тварин,   лабораторно-діагностичних   та   планових  радіологічних
досліджень   продукції   тваринного   і   рослинного   походження,
дослідження   на   трихінельоз,   інші   ветеринарно-санітарні  та
протиепізоотичні заходи (згідно  з  переліком,  що  затверджується
Кабінетом   Міністрів  України)  здійснюються  за  рахунок  коштів
відповідних бюджетів.

     Стаття 26. Оплата послуг, що надаються державними установами
                ветеринарної медицини

     Оплата проведення   заходів  щодо  запобігання  і  ліквідації
хвороб тварин (крім тих,  що зазначені у статті 25 цього  Закону),
лікування      хворих     тварин,     лабораторні     дослідження,
ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках
і   рослинного  походження  (за  винятком  планових  радіологічних
досліджень та досліджень на  трихінельоз)  та  оплата  послуг  при
експортно-імпортних операціях,  транспортуванні територією України
об'єктів державного ветеринарно-санітарного  контролю  та  нагляду
здійснюються  за рахунок власників тварин,  продукції тваринного і
рослинного походження згідно з тарифами.

     Оплата експертизи та випробувань з метою реєстрації в Україні
ветеринарних  препаратів,  субстанцій,  готових кормів та кормових
добавок здійснюється  на  комерційній  основі  за  рахунок  коштів
заявника    згідно   з   прейскурантом,   затвердженим   Державним
департаментом ветеринарної медицини відповідно до законодавства.

     Оплата послуг   спеціалістів   ветеринарної   медицини,   які
займаються  ветеринарною  практикою,  з виконання обов'язкових або
вимушених  протиепізоотичних  заходів  згідно  з   переліком,   що
затверджується Кабінетом Міністрів України, провадиться за рахунок
коштів відповідних бюджетів.

     Тарифи на ветеринарні послуги  затверджуються  відповідно  до
законодавства про ціни та ціноутворення.

                            Розділ VI
                             КАРАНТИН

     Стаття 27. Порядок встановлення карантину

     Карантин у   місцях   виникнення   небезпечних    захворювань
встановлюється  та скасовується рішенням Ради міністрів Автономної
Республіки Крим,  місцевої державної адміністрації на  відповідних
територіях    та    виконавчими    органами    органів   місцевого
самоврядування міст обласного значення,  у тому числі на території
окремих  господарств  за  поданням  відповідного  органу державної
ветеринарної медицини,  а в межах одного або кількох регіонів - за
рішенням   Кабінету   Міністрів  України  за  поданням  Державного
департаменту ветеринарної медицини.

     Про встановлення карантину у зв'язку з хворобою,  внесеною до
списку  А,  продовження строку його дії та про скасування Головний
державний  інспектор  ветеринарної  медицини  України   повідомляє
Міжнародне  епізоотичне  бюро,  а  у  разі  виникнення карантинних
хвороб,  спільних для  тварин  і  людей,  -  Головного  державного
санітарного лікаря України.

     У разі  виникнення  на території України особливо небезпечних
інфекційних хвороб тварин,  у  тому  числі  таких,  що  раніше  не
реєструвалися,      за     рішенням     Державної     надзвичайної
протиепізоотичної комісії при  Кабінеті  Міністрів  України  хворі
тварини  та  тварини з підозрою на хворобу враженої ферми,  стада,
гурту,  а у разі необхідності - тварини інших ферм,  стад, гуртів,
що  мали  прямий  або  непрямий  контакт,  який  може призвести до
передачі збудника інфекції,  забиваються (дорізуються), а їх туші,
малоцінний інвентар, транспортні засоби, інші предмети, які можуть
бути  фактором  такої  передачі,  знищуються  шляхом   спалювання,
закопування  або іншим способом,  що гарантує припинення поширення
зазначених хвороб.

     Перелік карантинних   захворювань    тварин    затверджується
Кабінетом Міністрів України.

     Карантин встановлюється   протягом   доби   після   виявлення
карантинної хвороби тварин.

     Попередні карантинні  обмеження  до  прийняття  рішення  щодо
встановлення  карантину  можуть  бути  введені  приписом головного
державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області
або його заступника.

     Орган, що прийняв рішення про встановлення карантину, негайно
повідомляє про це підприємства, установи, організації та населення
карантинної  зони  і  відповідні  органи виконавчої влади суміжних
районів, областей.

     У рішенні про встановлення карантину зазначаються  обставини,
що сприяли виникненню карантинного захворювання, визначаються межі
карантинної та загрозливої зони,  спеціальні ветеринарно-санітарні
заходи,   спрямовані   на   локалізацію   і  ліквідацію  осередків
небезпечних інфекційних  захворювань  тварин,  а  також  тимчасові
обмеження  прав  юридичних  та  фізичних осіб з покладенням на них
додаткових   обов'язків   і   затверджується   план   локалізації,
ліквідації та профілактики захворювання.

     Обов'язковому профілактичному  карантину підлягають також усі
тварини,  що надходять до господарств для поповнення  стада.  Такі
тварини   утримуються  в  період  карантину  окремо  у  спеціально
відведених,  ізольованих місцях (карантинні пункти)  і  піддаються
ветеринарно-санітарному   обстеженню,  після  закінчення  якого  з
дозволу державного інспектора ветеринарної медицини допускаються в
загальне стадо.

     Тварини, що     завозяться     з-за    кордону,    підлягають
профілактичному  карантину  в  карантинному  пункті  під  наглядом
спеціалістів   ветеринарної   медицини   протягом   періоду,  який
визначається згідно із законодавством.

     Особи, винні   у   порушенні   карантинних   вимог,    несуть
відповідальність згідно із законом.

     Стаття 28. Заходи, що здійснюються в умовах карантину

     У разі   встановлення  карантину  може  вводитися  повна  або
часткова заборона:

     провозити або  переганяти  тварин  через   карантинну   зону,
ввозити (заводити) в цю зону, вивозити (виводити) з неї тварин;

     вивозити або   виносити   (у   тому   числі  для  пересилання
посилками) з карантинної зони продукцію  тваринного  і  рослинного
походження, корми;

     перегруповувати, переводити   (перевозити)   тварин  у  межах
карантинної зони,  а також використовувати спільні пасовища, місця
водопою  для  хворих  і  здорових  тварин  без  дозволу  головного
державного  інспектора  ветеринарної   медицини   району,   міста,
області;

     доступу сторонніх осіб, тварин (у тому числі домашньої птиці)
та транспорту на територію ферми і до тваринницьких приміщень,  де
запроваджено  карантин,  крім  обслуговуючого  персоналу (за умови
додержання ним спеціального режиму);

     проводити ярмарки,  аукціони,  семінари,   виставки   тварин,
масові спортивні заходи, торгівлю на ринках тощо;

     пересуватися на транспортних засобах у карантинній зоні;

     заготовляти, торгувати  тваринами,  продукцією  тваринного  і
рослинного походження в карантинній зоні.

     На дорогах  при  в'їзді   у   населені   пункти,   на   ферми
виставляється   охорона,   сторожові  або  ветеринарно-міліцейські
пости, встановлюються знаки щодо обов'язкового об'їзду карантинної
зони.  Положення  про ветеринарно-міліцейський пост затверджується
Кабінетом Міністрів України.

     Вивезення тварин,   продукції   тваринного    і    рослинного
походження  з  карантинної  зони  дозволяється  лише  за  рішенням
відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії.

     Тварини, що загинули від інфекційних хвороб, гній, підстилка,
залишки кормів,  а також продукція,  одержана від хворих тварин та
тих, що утримувалися разом, підлягають знешкодженню або утилізації
відповідно до законодавства.

     Господарське використання гною від хворих тварин або тварин з
підозрою на хворобу допускається  лише  у  випадках,  передбачених
інструкцією   щодо   боротьби   з   хворобами   тварин,  та  після
попереднього надійного знезараження.

     На залізничних станціях,  у морських та річкових  портах,  на
пристанях, в аеропортах, а також у господарствах, що знаходяться в
карантинній  або  загрозливій  зоні,  припиняється  вантаження  та
розвантаження    тварин,   продукції   тваринного   і   рослинного
походження,  кормів  та  іншої  продукції,  що  може  бути  носієм
збудника інфекційної хвороби.

     З метою запобігання поширенню карантинних хвороб і ліквідації
їх  у  первинних  осередках  зараження  за  рішенням   відповідної
державної  надзвичайної протиепізоотичної комісії може проводитися
мобілізація та  використання  матеріальних  ресурсів  підприємств,
установ та організацій, що знаходяться поза карантинною зоною.

     На час  карантину  може змінюватися режим роботи підприємств,
установ та організацій.

     У виняткових випадках для здійснення карантинних  заходів  та
ліквідації  осередків  епізоотії разом з органами внутрішніх справ
можуть  залучатися  військові   частини   Збройних   Сил   України
відповідно до закону.

     У разі  встановлення  карантину на значній території (область
або  кілька  областей)  Кабінет  Міністрів  України  може  вносити
Президенту України пропозицію про цільову мобілізацію на період до
двох місяців військовозобов'язаних спеціалістів з метою ліквідації
осередків епізоотії.

     Суб'єкти господарювання,    діяльність   яких   пов'язана   з
виробництвом,   переробкою,   зберіганням,   транспортуванням   та
реалізацією продукції тваринного і рослинного походження,  кормів,
інших продуктів та матеріалів,  що можуть  бути  носіями  збудника
інфекційної   хвороби,   зобов'язані   надавати   у   користування
спеціально уповноваженим  органам  на  період  карантину  службові
приміщення, необхідне обладнання, засоби зв'язку.

     Стаття 29. Гарантії прав юридичних та фізичних осіб

     Особам, які  постраждали внаслідок встановлення карантину або
у зв'язку з проведенням  робіт  щодо  ліквідації  та  профілактики
карантинних  хвороб  тварин,  збитки  відшкодовуються  в  порядку,
встановленому законодавством.

     Юридичні особи,  матеріальні ресурси яких використовувалися з
метою запобігання поширенню і ліквідації карантинних хвороб, мають
право на відшкодування завданих їм збитків у порядку  і  розмірах,
встановлених Кабінетом Міністрів України.

                            Розділ VII
             ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА. ВИРОБНИЦТВО ТА
         РЕАЛІЗАЦІЯ ВЕТЕРИНАРНИХ ПРЕПАРАТІВ, СУБСТАНЦІЙ,
           ГОТОВИХ КОРМІВ, КОРМОВИХ ДОБАВОК ТА ЗАСОБІВ
                      ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

     Стаття 30. Лабораторна діагностика хвороб тварин, оцінка
                якості та безпеки продукції, кормів тваринного і
                рослинного походження

     Лабораторну діагностику хвороб тварин,  а також оцінку якості
та безпеки продукції,  кормів тваринного і  рослинного  походження
здійснюють Центральна, республіканська Автономної Республіки Крим,
зональні,  обласні,  міжобласні,  міські,  районні  та  міжрайонні
державні лабораторії ветеринарної медицини в порядку,  визначеному
Державним департаментом ветеринарної медицини.

     Лабораторну діагностику за рішенням  Державного  департаменту
ветеринарної  медицини  можуть  також  здійснювати  інші  установи
ветеринарної медицини,  науково-дослідні установи,  вищі навчальні
заклади та інші організації.

     Остаточне рішення   щодо  спірних  питань,  які  виникають  з
висновків лабораторної діагностики,  приймає  Центральна  державна
лабораторія ветеринарної медицини.

     Супровідні ветеринарні    документи    видаються   за   умови
обов'язкового  дослідження  продукції  тваринного   і   рослинного
походження у державних лабораторіях ветеринарної медицини.

     Методичне забезпечення   лабораторної   діагностики  здійснює
Центральна державна лабораторія ветеринарної медицини.

     Втручання в   роботу   спеціалістів   державних   лабораторій
ветеринарної   медицини   під  час  здійснення  ними  лабораторної
діагностики забороняється.

     Державні лабораторії  ветеринарної  медицини   є   юридичними
особами і діють на підставі положень,  що затверджуються Державним
департаментом ветеринарної медицини.

     Дозвіл на роботу із  збудниками  хвороб  другої  -  четвертої
групи небезпеки видається відповідно до законодавства.

     Стаття 31. Виробництво та реалізація ветеринарних
                препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових
                добавок та засобів ветеринарної медицини

     Виробництво та     реалізація     ветеринарних    препаратів,
субстанцій,  готових   кормів,   кормових   добавок   та   засобів
ветеринарної   медицини   повинні   здійснюватися   відповідно  до
технічних умов, фармакопейних статей і стандартів.

     До серійного виробництва та реалізації ветеринарні препарати,
субстанції,  готові корми, кормові добавки допускаються лише після
реєстрації Державним департаментом ветеринарної медицини.

     Документом, який підтверджує реєстрацію препарату в Україні,
є  реєстраційне посвідчення,  яке видається на кожен ветеринарний
препарат,  субстанцію,  готовий корм,  кормову добавку  Державним
департаментом ветеринарної медицини.

     Підприємства, що    займаються   виготовленням   ветеринарних
препаратів,  субстанцій,  готових  кормів,  кормових  добавок   та
засобів  ветеринарної  медицини,  сплачують  науковим  установам і
окремим авторам винагороду за наукову розробку і впровадження її у
виробництво.

     Ветеринарні препарати     можуть    вироблятися    суб'єктами
підприємницької діяльності за  наявності  ліцензії,  що  видається
відповідно до законодавства.

     Суб'єкти господарювання   здійснюють   роздрібну   та  оптову
торгівлю ветеринарними препаратами,  готовими  кормами,  кормовими
добавками  та засобами ветеринарної медицини за наявності ліцензії
та сертифіката якості.

     До кожного   ветеринарного   препарату,   що    реалізується,
додається  настанова  по  застосуванню.  Забороняється  реалізація
ветеринарних  препаратів,  що  містять  отруйні   та   сильнодіючі
речовини,   а  також  імунобіологічних  препаратів  проти  хвороб,
спільних для тварин і людей,  без рецепта спеціаліста ветеринарної
медицини.

     Зберігання виробничих  та контрольних штамів мікроорганізмів,
підтримання біотехнологічних показників,  контроль  за  станом  їх
популяцій,  підготовка  нових  штамів здійснюються у Національному
центрі штамів мікроорганізмів.

     Положення про  Національний  центр   штамів   мікроорганізмів
затверджується Кабінетом Міністрів України.

     Серії біологічних   препаратів,  що  не  пройшли  контроль  у
процесі  виробництва  або  випробування  в  порядку,   визначеному
Державним   департаментом   ветеринарної   медицини,   та  визнані
неякісними, підлягають знищенню з оформленням відповідного акта за
участю спеціаліста державної ветеринарної медицини та власника цих
препаратів або уповноваженого його представника.

                           Розділ VIII
            ВЕТЕРИНАРНА ПРАКТИКА. ПІДГОТОВКА ТА СТАТУС
                СПЕЦІАЛІСТІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

     Стаття 32. Ветеринарна практика

     Юридичні або фізичні особи (громадяни  України,  іноземці  та
особи  без  громадянства,  які  проживають  на  території України)
можуть займатися ветеринарною практикою на підставі  ліцензії,  що
видається відповідно до законодавства України.

     При державних    установах   ветеринарної   медицини   можуть
утворюватися госпрозрахункові підрозділи для надання  ветеринарних
послуг на договірній основі.

     Стаття 33. Професійна підготовка, післядипломна освіта та
                атестація спеціалістів ветеринарної медицини

     Професійна підготовка  спеціалістів   ветеринарної   медицини
проводиться лише за стаціонарною формою навчання.

     Післядипломна освіта   спеціалістів   ветеринарної   медицини
проводиться у встановленому законодавством порядку.

     Підвищення кваліфікації  спеціалістів  ветеринарної  медицини
проводиться не рідше ніж один раз на 5 років.

     Спеціалісти ветеринарної   медицини  підлягають  атестації  у
порядку,  встановленому законодавством.  За результатами атестації
визначаються  відповідність  працівника  займаній  посаді і рівень
його кваліфікації з присвоєнням відповідної категорії.

     Положення про  порядок  атестації  спеціалістів  ветеринарної
медицини затверджує Державний департамент ветеринарної медицини.

     Стаття 34. Соціальний і правовий захист спеціалістів
                ветеринарної медицини

     Спеціалістам ветеринарної медицини надаються  у  користування
або у власність земельні ділянки на загальних підставах відповідно
до земельного законодавства України.

     Місцеві органи   виконавчої   влади   та   органи   місцевого
самоврядування,  підприємства,  установи  та організації усіх форм
власності   забезпечують   створення   спеціалістам   ветеринарної
медицини  належних  виробничих  та  житлових  умов,  їх  медичне і
транспортне обслуговування.

     У разі каліцтва,  професійного захворювання  або  загибелі  у
зв'язку    з    виконанням   службових   обов'язків   спеціалістам
ветеринарної  медицини  або  спадкоємцям  виплачується  одноразова
грошова допомога у порядку,  на умовах та у розмірах, встановлених
Кабінетом Міністрів України.

     Спеціалісти державних  установ  ветеринарної   медицини   для
виконання   службових   обов'язків   забезпечуються   спеціальними
службовими транспортними засобами.  У разі використання особистого
транспортного  засобу  в  службових цілях спеціалісту виплачується
грошова компенсація у встановлених розмірах.

     За час роботи в осередках інфекційних хвороб тварин,  перелік
яких  затверджується  Кабінетом  Міністрів  України,  спеціалістам
ветеринарної медицини посадові оклади  виплачуються  в  подвійному
розмірі.

     Питання соціального   і   правового   захисту,  матеріального
забезпечення   спеціалістів   ветеринарної   медицини,    які    є
військовослужбовцями  або  проходять  службу  в органах внутрішніх
справ,  охорони державного кордону,  служби  безпеки,  регулюються
відповідними нормативно-правовими актами.

                            Розділ IX
           ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА
          ПРАВОПОРУШЕННЯ У ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

     Стаття 35. Відповідальність за правопорушення у галузі
                ветеринарної медицини

     Суб'єкти господарювання - будь-які юридичні особи, діяльність
яких  пов'язана  з  утриманням,  транспортуванням  та  реалізацією
тварин;  зберіганням,  переробкою, транспортуванням та реалізацією
продукції   тваринного,  а  на  ринках  і  рослинного  походження;
виробництвом та реалізацією ветеринарних  препаратів,  субстанцій,
готових   кормів,   кормових   добавок,  здійсненням  лабораторної
діагностики    та    наданням    ветеринарних    послуг,    несуть
відповідальність у формі штрафу за:

     порушення ветеринарно-санітарних   правил,   інструкцій  щодо
профілактики та ліквідації інфекційних хвороб тварин -  у  розмірі
від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     невиконання заходів   щодо   карантину   тварин   або   інших
карантинних  обмежень  -   у   розмірі   від   шести   до   десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     переміщення через  митний кордон без обов'язкового проведення
ветеринарно-санітарної  експертизи  підконтрольних   ветеринарному
нагляду  об'єктів  -  у  розмірі  від  двадцяти  п'яти  до  сорока
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     реалізацію ввезених на територію України продукції тваринного
і  рослинного  походження,  кормів  для  тварин,  що  не пройшли в
Україні  ветеринарно-санітарної  експертизи,  -  у   розмірі   від
двадцяти  п'яти  до  сорока  неоподатковуваних  мінімумів  доходів
громадян з вилученням такої продукції та кормів;

     реалізацію на  території  України  ветеринарних   препаратів,
субстанцій,   готових   кормів,   кормових   добавок   та  засобів
ветеринарної медицини,  не зареєстрованих в Україні,  - у  розмірі
від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
з вилученням таких засобів,  кормів та кормових добавок відповідно
до закону;

     ухилення від   пред'явлення  або  непред'явлення  тварин  для
проведення    ветеринарного    огляду,    обов'язкових     заходів
(дослідження,  щеплення, обробки) щодо профілактики хвороб тварин,
а також незабезпечення надійної  фіксації  тварин  для  проведення
огляду (заходів) - у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

     виготовлення харчових  продуктів   із   сировини   тваринного
походження,  забороненої  для  використання,  у тому числі з м'яса
трупів тварин,  уражених електричним струмом, отруєних хімікатами,
утоплених,  а  також  вимушено забитих (дорізаних),  що не пройшли
ветеринарно-санітарної експертизи, тощо - у розмірі від п'ятдесяти
до  ста  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням
таких харчових продуктів відповідно до закону;

     ухилення від обов'язкової  ветеринарно-санітарної  експертизи
продукції  тваринного,  а  на  ринках  і рослинного походження - у
розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів  доходів
громадян;

     надання власником    (уповноваженою    особою)   торговельних
об'єктів дозволу на реалізацію тварин і продукції тваринного, а на
ринках     і     рослинного     походження,    що    не    пройшли
ветеринарно-санітарної експертизи,  -  у  розмірі  від  сорока  до
п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     ухилення від   виконання  або  неналежне  виконання  приписів
державних інспекторів ветеринарної медицини - у розмірі від десяти
до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     Сплата штрафів   не  звільняє  суб'єктів  господарювання  від
усунення допущених порушень і  відшкодування  завданих  збитків  у
порядку, встановленому законодавством.

     Стаття 36. Органи, уповноважені розглядати справи про
                правопорушення у галузі ветеринарної медицини

     Справи про   правопорушення,   передбачені    цим    Законом,
розглядають  Державний  департамент  ветеринарної  медицини,  його
територіальні   органи    і    регіональні    служби    державного
ветеринарно-санітарного  контролю та нагляду на державному кордоні
та транспорті не  пізніш  як  через  два  місяці  з  дня  вчинення
правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня
його виявлення.

     Накладати штрафи   від    імені    Державного    департаменту
ветеринарної медицини,  його територіальних органів і регіональних
служб державного ветеринарно-санітарного контролю  та  нагляду  на
державному  кордоні  та  транспорті  мають  право головні державні
інспектори  ветеринарної   медицини,   їх   заступники,   державні
інспектори ветеринарної медицини.

     Стаття 37. Рішення у справах про правопорушення у галузі
                ветеринарної медицини

     Рішення про накладення штрафів  за  правопорушення  у  галузі
ветеринарної медицини оформляються постановами.

     Штраф підлягає  сплаті  суб'єктом  господарювання  у місячний
строк з дня отримання постанови.  У разі  порушення  цього  строку
штраф стягується у судовому порядку.

     Стаття 38. Оскарження рішень у справах про правопорушення у
                галузі ветеринарної медицини

     Рішення у справах про правопорушення  у  галузі  ветеринарної
медицини можуть бути оскаржені у судовому порядку.

                             Розділ X
                    МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

     Стаття 39. Міжнародне співробітництво у галузі ветеринарної
                медицини

     Міжнародне співробітництво  у  галузі  ветеринарної  медицини
забезпечується:

     участю в роботі  Міжнародного  епізоотичного  бюро  та  інших
міжнародних   організацій,   участю   у   міжнародних   договорах,
уніфікацією  нормативів  і  вимог   щодо   запобігання   занесенню
збудників  небезпечних  хвороб  тварин  з  території інших держав,
експорту, імпорту тварин, продукції тваринного походження;

     гармонізацією законодавства в галузі ветеринарної медицини до
законодавства  Європейського Союзу,  уніфікацією профілактичних та
протиепізоотичних  заходів,  методів  діагностики  хвороб  тварин,
застосуванням імунобіологічних,  біологічних, рослинних, хімічних,
хіміко-фармацевтичних та інших ветеринарних препаратів;

     установленням професійних  та  наукових  контактів,   обміном
інформацією про епізоотичний стан.

     Стаття 40. Міжнародні договори

     У разі   коли   міжнародним   договором   України,  згода  на
обов'язковість якого надана Верховною Радою  України,  встановлено
інші правила,  ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються
правила міжнародного договору.

                            Розділ XI
                       ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

     2. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим
Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

     3. Кабінету Міністрів України:

     підготувати і подати до Верховної Ради України пропозиції про
внесення до законодавчих актів змін, що випливають з цього Закону;

     привести у     відповідність     з     цим    Законом    свої
нормативно-правові акти;

     забезпечити розроблення та прийняття  міністерствами,  іншими
центральними  органами виконавчої влади нормативно-правових актів,
необхідних для реалізації цього Закону;

     забезпечити перегляд  і  скасування  міністерствами,   іншими
центральними  органами  виконавчої  влади  їх  нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.

     4. Внести зміни до таких законодавчих актів:

     1) частину  першу  статті 7 Закону України "Про  страхування"
( 85/96-ВР  )  (Відомості Верховної Ради України,  1996 р.,  N 18,
ст. 78; із змінами,  внесеними Законом України від 4  жовтня  2001
року N 2745-III ( 2745-14 ) доповнити пунктом 34 такого змісту:

     "34) страхування відповідальності виробників (постачальників)
продукції   тваринного   походження,   ветеринарних    препаратів,
субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам";

     2) у  частині  першій  статті  4 Закону України "Про державне
регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" ( 468/97-ВР )
(Відомості  Верховної  Ради  України,  1997  р.,  N  44,  ст. 281;
1998 р.,  N 26, ст. 148) слова "товарів першої та другої" замінити
словами "об'єктів  державного  ветеринарно-санітарного контролю та
нагляду - товарів  першої-п'ятої,  сьомої,  десятої,  дванадцятої,
чотирнадцятої-шістнадцятої,   дев'ятнадцятої,   двадцять   першої,
двадцять третьої";

     3) статтю  10  Закону України "Про державні нагороди України"
( 1549-14 )  (Відомості  Верховної  Ради  України,  2000 р., N 21,
ст. 162) після абзацу двадцятого доповнити абзацом такого змісту:

     "Заслужений працівник ветеринарної медицини України".

     У зв'язку з цим абзаци двадцять перший -  тридцять  четвертий
вважати відповідно абзацами двадцять другим - тридцять п'ятим.

     5. Визнати  таким,  що  втратив чинність,  Закон України "Про
відповідальність підприємств,  установ та організацій за порушення
законодавства  про  ветеринарну медицину" ( 568/96-ВР ) (Відомості
Верховної Ради України, 1997 р., N 7, ст. 58)".


 Президент України                                         Л.КУЧМА

 м. Київ, 15 листопада 2001 року
          N 2775-III


Структура Служби Нормативні документи До відома суб'єктів Консультаці Лінки Архів Напишіть листа